Кілька місяців тому, захищаючи Україну на сході, загинув 46-річний Олег Михайлов із села Дерно Ківерцівського району Волині. Аби не здатися у полон сепаратистам, боєць другої штурмової роти «Захід» батальйону «Айдар» на позивний «Серапатист» підірвався на гранаті, - пише Вісник.

Історія боротьби Олега Михайлова, як і більшості бійців-добровольців, розпочалася ще з Майдану. Дружина Лариса зі сльозами розповідає, як чоловік рвався до столиці, коли там розстрілювали мітингарів. Жінка зізнається, плакала, не пускала. Аби втримати його вдома, ховала взуття, замикала двері, забрала всі гроші… Натомість Олег попуткою дістався до Луцька, а за проїзд до столиці заплатив хтось з пасажирів маршрутки.

– Я ночами не спала, молилася, аби його, не дай, Боже, не застрелили, – пригадує Лариса. – Після перемоги Майдану Олег разом із «Самообороною майдану Волині» їздив охороняти кордон. А коли в травні хлопці добровольцями записувалися в «Айдар», він також визвався їхати на схід.

– Екіпіровку батьку збирали чи не усім світом: допомагали і знайомі, і колеги по роботі, – долучається до розмови син загиблого Вадим. – Коли мама плакала й просила лишитися, тато казав, що не може дивитися на те, як гинуть діти. Повторював, що він уже побачив життя. Побратими з передової «охрестили» його «Серапатистом». Так Лариса називала терористів.

Згадуючи про дружину, чоловік жартома кликав «серапатистом» когось із бійців. Щоразу, йдучи в бій, Олег Михайлов запевняв жінку, що з ним нічого не станеться, обіцяв повернутися додому живим. – У переддень його загибелі я заступала на добову зміну. Через вікно в магазин, де працюю продавцем, залетіла пташка. Махнула рукою, щоб прогнати, а вона сіла мені на долоню. Посиділа трохи, і вилетіла назад. Зранку так боліло в душі, що ледве дійшла додому, – плаче Лариса.

– Я завжди дзвонила Олегу, коли йшла з роботи, і ми цілу дорогу говорили. А це набираю, а у нього вимкнений телефон. Через трохи прийшло повідомлення, що чоловік знову на зв’язку. Передзвонюю. Трубку взяв якийсь чоловік і каже, що Олег лежить мертвий – його вбили сепаратисти.

Спершу подумала, жартує… Коли ж усвідомила, що це правда, ледве нервовий зрив не отримала. Навіть говорити не могла. Довгий час ходила як у тумані. Нині існує кілька версій загибелі Олега Михайлова. Одні кажуть, що чоловіка розстріляли сепаратисти, натомість побратими стверджують: він підірвав себе гранатою, аби не здатися у полон.

– З Олегом ми познайомилися ще в січні, коли я поранений приїхав із Майдану. Тоді саме організовувалася Самооборона, і Михайлов одним із перших став ходити на групи швидкого реагування, згодом ми разом поїхали на схід. Ця людина ще на Майдані придумала пневматичну трубу, за допомогою якої можна було кидати коктейлі Молотова та каміння на великі відстані, – розповідає побратим загиблого «Серапатиста» Олександр Дмитрієв на позивний «Кутузов».

– Олег завжди мав хороший настрій, постійно щось наспівував, все переводив на жарт. Щоправда, був занадто самостійним та ініціативним. Пригадую, як перед поїздкою у зону АТО ми проходили спецпідготовку під Києвом, до Михайлова тоді було багато претензій щодо порядку. Так, він хоробрий і ризиковий, але дисципліна у нього «кульгала».

Однак з ним ми побували у багатьох боях, і можу сказати, я таким бійцем не стану ніколи. Під час боїв, вдаючись до обманів, «Серапатист» завжди залишав нас, молодих, позаду. За це навіть сердилися на нього, бо ж ми так само їхали туди воювати. Казали, що не треба нам отого батьківства.

Загинув Олег Михайлов 21 липня у Георгіївці. Олександр пригадує, йдучи в атаку, друга штурмова рота «Захід» баталь-йону «Айдар» розділилася на дві групи: одна пішла на ворога, а інша – по паралельній вулиці, прикриваючи позиції. Михайлов вирвався вперед, у цей час з-за будинку вийшли «ввічливі люди» (так називала себе ця група сепаратистів ).

Потрапивши в оточення, боєць зробив вигляд, що добровільно здається в полон. Втім, щойно вороги наблизилися до нього – підірвав гранату. Завдяки цьому героїчному вчинку група, яку вів Олег, змогла відійти. Як з’ясувалося згодом, за кілька метрів попереду на наших бійців чекали добре озброєні ополченці. Тоді разом із айдарівцем підірвалися і кілька сепаратистів. – Після загибелі Олега Михайлова командир нашої роти зробив подання на присвоєння йому звання Героя України посмертно. Поки що чекаємо результату, – завершує Олександр Дмитрієв