Волинь може пишатися багатьма вихідцями у різних соціальних та гуманітарних сферах. Однак не всі шанувальники спорту знають, що саме чемпіон світу з хокею-2002 Петер Бондра у фінальному поєдинку проти збірної команди Росії забив вирішальну шайбу (4:3), і збірна команда Словаччини здобула золоту медаль.

Та ще більше уболівальників навіть не здогадуються, що народився один із найкращих правих нападників в історії хокею в селі Баківці Луцького району. Журналісти навідалися у рідне село Бондри та навіть відшукала хату, де Петер з’явився на світ та прожив перші роки, - пише Волинь.Спорт.

Попри те, що нині хокей на Волині перебуває, скажімо так, у відроджувальному стані, в Баківцях чи не кожен перехожий знає, що про їхнє село чули аж у канадсько-американській Національній хокейній лізі (НХЛ). І причиною тому є видатний хокеїст сучасності Петер Бондра, в штатівській анкеті якого значиться місце народження Луцьк. Однак насправді сім’я словака проживала кількома кілометрами південніше Лучеська.

Журналістам вдалося знайти хатину, де жили Бондри. Нинішні власники обійстя Лариса Коновалюк та її сестра, звичайно, знають про те, який відомий спортсмен колись тут мешкав. Із розповідей Лариси Богданівни журналісти дізналися, що батьки майбутнього чемпіона світу з’явилися в Баківцях 1947 року. Хто цікавиться краєзнавством, той знає, що саме у ті роки відбулося масове переселення чехів і словаків на терени Волині. Бондри не зводили житло, будівлю звели поляки 1938 року, переселенці тільки зробили косметичний ремонт на власне уподобання.

 



Та найбільш неймовірним в українській історії цієї родини є інше. Здавалося, чужаки мали б триматися осторонь. Однак свідки тих подій у Баківцях розповіли, що будинок, в якому мешкали Бондри, був своєрідним прогресивним центром села. У хаті постійно збиралася молодь, влаштовували масові гуляння, поетичні читання та навіть організовували аматорські театральні постановки. Українці так здружилися із словацькою родиною, що навіть місцева жителька Раїса Мозолюк стала їм кумою, похрестивши майбутнього чемпіона.

На двадцять першому році (1968 р.) життя в Україні у сім’ї словаків народився син Петер. Так склалося, що він лише три роки прожив у Баківцях. Але саме тут він вперше вдихнув повітря, зробив перший ковток маминого молока та сказав перші слова. І нехай потім 1971 року батьки повернулися на батьківщину, а Петер змушений був ще довго носити шлейф радянського громадянства, та напівволинянином ми його можемо вважати сміливо.

Уже в Чехословаччині 1982 року помер батько, мама Надія змушена була виховувати самотужки Петера та його старших братів Володимира і Юрая. Петер пішов у хокей, після виступів за місцеві клуби подався шукати спортивного щастя за океан. Дивовижно, проте тільки у США 1993 року Петер отримав словацьке громадянство.

Нині хата чемпіона світу пустує. Однак чого вартий один краєвид! Домівка стоїть на горбочку поміж великої кількості берізок, а внизу хизується своїм водним плесом ставок. Ляпота, як казав один персонаж із кіно. Попри те, що хатина старенька, але й зараз проглядається словацький смак: підлога ще та, бляха, ринви, ліплені карнизи, два льохи (чомусь усі чехи та словаки будували два погреби). Єдине, що змінилося, то колір, колись будинок був білий, а сьогодні сіруватий. Але й нині в коридорі лежать... старі хокейні ковзани. Та пані Лариса випередила наше запитання й відповіла: «Це сина Юри. Він любив покататися із шайбою, а Бондру ледве не кумиром вважає».

Сам чемпіон світу жодного разу не був на Волині. Однак його старший брат приїздив півтора року тому. Він виконував волю матері. Сфотографував дім, взяв у поліетиленову торбину українського чорнозему із подвір’я та випросив у хазяїв... стареньку маслобійку. Так-так, чомусь саме цей предмет запав в око словаку й він подумав, що ця дерев’яна штука може мати стосунок до його родини. Коновалюки віддали.

Певна річ, будинок потребує ремонту. І в цьому держава навряд чи допоможе. Але за великого бажання хоч фасад довести до пуття можна було. І водночас виготовити принаймні меморіальну настінну табличку «У цьому будинку проживав Петер Бондра, чемпіон світу з хокею». А поки що будинок тільки мовчки спостерігає за усім з висоти та сподівається, що таки сам хокеїст колись до нього та й навідається.
 


Довідка:
Петер Бондра виступав за ХК «Кошице», «Вашингтон Кепіталс», «Детройт Вайперс», «Оттава Сенаторс», ХК «Попрад», «Атланта Трешерс», «Чикаго Блекгокс».
У складі національної збірної Словаччини провів 47 матчів (35 голів); учасник зимових Олімпійських ігор 1998 і 2006, учасник чемпіонатів світу 2002 і 2003, учасник Кубка світу-1996.
Чемпіон світу (2002), бронзовий призер чемпіонату світу (2003). Чемпіон Чехословаччини (1988). Учасник матчу всіх зірок НХЛ (1993, 1996, 1997, 1998, 1999). Володар Трофея Моріса Рішара (1995, 1998).