У Мінфіну залишилося чотири дні, щоб все виправити. З недавнього часу в Україні все частіше стали звучати негативні оцінки нашого поточного економічного положення. Уряд заговорив про дефолт і прийняв закон про можливість використання мораторію на виплату зовнішніх боргів країни. Втім, закон нас сильно займати не має – у разі хоч якого-небудь серйозного прецеденту і на рівні міжнародних судів, справа українським урядом буде програна досить швидко. Питання в іншому – в передумові майбутньої кризи, - пише Бізнес.ua.

Імплікація виглядає дуже просто: «Якщо не-А, то не-В, якщо не-В, то С».

Людською мовою це виглядає так: «Якщо не буде реструктуризації боргу, то не буде другого траншу МВФ, якщо не буде другого траншу МВФ, буде дефолт».

Мінфін, виявивши в черговий раз непрофесіоналізм, фактично провалив переговори з кредиторами щодо реструктуризації зовнішнього державного боргу України. Україна відкидає альтернативні пропозиції, висунуті комітетом кредиторів, а комітет кредиторів закономірно відкидає українські ультиматуми.

«Інвестори чуйно ставляться до переговорів, до переговірників, до повноважень, до ситуації в країні і коли з ними говорять мовою погроз, вони цього не розуміють. На мою думку, міністр фінансів обірвала можливість нормальних переговорів. Це нормальні люди, бізнесмени, які ні в чому не винні. Вони вклали гроші в економіку, і якщо країна не може їх повернути, то звинувачувати їх у тому, що вони щось неправильно зробили, просто нерозумно», - коментує ситуацію, що виникла, колишній голова НБУ Сергій Арбузов.

За словами економіста, на допомогу Західних урядів теж особливо сподіватися не варто – останні мали багато приводів і шансів «натиснути» на бізнесменів з вимогами як-то «допомогти Україні», але всім очевидно: тиск на інвестиційні фонди безглуздий, особливо, якщо це найбільші профільні фонди, тиск на яких поставить під загрозу світовий інвестиційний клімат.

Часу в України залишилося всього до кінця цих вихідних – у червні місія МВФ залишає Україну. Якщо за цей час Міністерство фінансів не візьметься за голову і не почне думати над альтернативними пропозиціями, траншу нам в підсумку таки не бачити. Очевидно, що буде далі, вже цього літа. І залишилися ми з кредиторами один на один – гарантії США або країн ЄС безмежні і, загалом-то, обмежені площинами національних економік і політичними заявами. Тут же ми маємо справу з міжнародною організацією, дії якої пов'язують дії окремих держав за позикою. Чим швидше український уряд зрозуміє необхідність домовитися з кредиторами на будь-яких умовах, які дозволять нам отримати другий транш, тим краще буде для всіх нас. Правда «швидше» - це у найближчі чотири дні, потім у нас не залишиться жодних шансів.