Усупереч оптимістичним прогнозам, герой-танкіст зі Старовижівщини Микола Тишик із нагоди Дня незалежності так і не отримав давно обіцяної державної нагороди. Про це повідомляє «Волинська газета».

Громадськість Волині очікувала гідного відзначення на державному рівні подвигу одразу двох танкових екіпажів під командуванням Миколи Тишика. У складі першого вони знищили кілька ворожих танків, а одну броньовану машину Т-72 захопили як трофей, а з другим Микола Тишик вивів колону українського війська з котла під Дебальцевим.

Громадськість та журналісти неодноразово піднімали питання про справедливе відзначення подвигу волинян-танкістів Миколи Тишика, Андрія Мудрика, Олександра Пугача, Костянтина Мрочка та Романа Ляшка. Як і про те, з яким завзяттям чиновники місцевого та загальнонаціонального рівня футболять нагородні документи з однієї інстанції в іншу, і як, нарешті, в обласному військкоматі вирішили підняти армійські архіви і, отримавши письмові докази героїзму танкістів, уже з власної ініціативи написати клопотання до Верховного головнокомандувача…

Проте наприкінці минулого тижня мама Миколи Тишика повідомила ніби як радісну новину: на неділю, 23 серпня, її геройського сина викликають у столицю, щоб вручити нагороду! Щоправда, сам Микола Тишик напередодні свят доволі скептично оцінив таку перспективу, адже, виявляється, телефонував з цього приводу до одного з волинських депутатів громадянин у статусі… волонтера. Тому демобілізований командир танку зауважив: якщо власним коштом їхати за 400 км по нагрудний знак для учасників АТО, то краще залишитися вдома…

Недобрі передчуття (з усіх фото мами Миколи Тишика у статті про можливе нагородження її сина ми випадково вибрали зображення, де є гарбузи) справдилися: уважно вичитавши Указ Президента України Петра Порошенка №490/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України» від 23 серпня ц. р., серед тих, кого нагороджено орденами, медалями та відзначено почесними званнями «за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов’язків» ні Миколи Тишика, ні будь-кого іншого зі складу героїчних екіпажів 51-ої Володимир-Волинської ОМБР (перейменовано на 14-ту ОМБР) немає.

Відтак, боротьба за справедливість буде продовжуватися. Тим паче, що одна з провладних партій уже запропонувала Миколі Тишику балотуватися в облраду по одному з Луцьких округів, шансів на перемогу в нього немало, а з депутатським мандатом навіть залізобетонний мур чиновницької байдужості пробивати набагато легше.

Дивно тільки, чому її чисельна фракція в нинішній облраді досі не проголосувала за звернення до глави держави з приводу гідного вшанування не лише Миколи Тишика, але й інших чотирьох солдатів із його танкових екіпажів?