Кожне місто має душу, яка сформувалась протягом віків і складається з історичної пам’яті, місцевих жителі та самобутньої архітектури. Якщо ви приїхали в Чернігів на автобусі, то спочатку він може здатись вам сірим, похмурим містом, але вийшовши з автовокзалу, по ліву сторону ви побачите прекрасний архітектурний ансамбль залізничного вокзалу. Якщо не звертати увагу на радянську ліпку та серпи і молоти, то споруда дійсно вражає.

Але знайомитись з містом потрібно з його колиски, колишнього дитиня, з Валу. Саме там ви можете побачити найбільшу кількість пам’яток, а саме – церков. Це неймовірно красиві споруди, кожна з яких не схожа на попередню.

 

Також на Валу стоїть 12 гармат, які, за легендою, подаровані місту Петром І. Цікавим є невеличкий звичай місцевих. Якщо вам призначали побачення, на яке ви не хотіли іти, то можна було запропонувати зустрітись біля тринадцятої гармати (зазвичай цим методом користувались хлопці–кадети). Насправді ж, якщо дівчина знала що їх 12, то робила вигляд що нічого не трапилось, але була впевнена, що зустрічі більше не буде. Та багато юних дам навіть не підозрювали, скільки саме гармат стоїть на Валу, і приходили у пошуках тієї нещасної тринадцятої. Насправді ж, вона існує, але в музеї. Тому, якщо так сталось що ця, горе–пара таки зустрілась потім, то хлопець з легкістю міг викрутитись, сказавши, що чекав на дівчину саме там.

 

Якщо стояти перед гарматами, то нижче ви можете побачити один з найкрасивіших храмів України, Єкатерининську церкву, яка вважається візитною карткою Чернігова.

 

Якщо пройтись від неї по Алеї Героїв, яка прикрашена фонтанами ви опинитесь в центрі міста на Червоній площі. Щоправда, ви не повинні дивуватись, якщо побачите, як рейсові автобуси спокійнісінько їдуть через неї в найближчі села (їхня міська рада, напевне, вважає це прийнятним). На площі багато лавок, де ви можете посидіти у затінку з морозивом, та поспостерігати за перехожими. Ще одна особливість – якщо ви почнете говорити чистою українською мовою, то вас скоріше за все запитають звідки ви саме, потім проведуть допит, як вам там живеться, але врешті–решт підкажуть дорогу, чи навіть проведуть невеличку екскурсію і порадять де краще поїсти. До речі, не раджу купувати там будь–що на вулиці, адже досі ще не вщух скандал про чебуреки з собачатиною.

У Чернігові є два монастиря, на території Троїцько–Успенського стоїть дзвіниця. Дуже раджу побувати саме в останній, оскільки піднявшись на гору, ви зможете побачити всі куполи церков міста, а якщо вам пощастить і це буде на заході сонця, то краєвид: відблиски променів на золотих куполах, ви ніколи не забудете

 

Також визначною пам’яткою є Болдіна гора, до якої веде каскад сходинок. Коли одружуються молодята, то чоловік повинен занести свою жінку на руках туди, щоб покласти квіти. Вважається, що якщо він це зробить, то буде найкращим люблячим чоловіком (зазначу, що завдання це не з простих, бо піднімаючись туди навіть без ноші, доводиться кілька разів перепочити).

 

Гуляючи по місту ми часто натрапляємо на пережитки радянського союзу, та «совкові» однотипні будови, які можна знайти майже в кожному місті. Але щороку Чернігів модернізується і перетворюється на сучасне місто, лишаючись при цьому історичним центром. 

Через місто протікає річка Десна (саме та, про яку писав Олександр Довженко в своїх творах). На її березі можна поніжитись під теплими променями сонця, та гарно поплавати у самій річці (тільки варто бути обережним, оскільки в Десні сильна течія).

Писати про це місто можна багато, але як то кажуть: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Тому, якщо вам випаде нагода поїхати до Чернігова, скористайтеся нею. В цьому місті надзвичайна енергетика і повертатиметесь ви додому з неймовірно чудовим настроєм!