Уже понад 35 років Луцьком курсують тролейбуси. Саме завдяки їм наше місто стало цивілізованим. З тих часів і почалася історія Луцького підприємства електротранспорту.  Ця  структура змінила не одного керівника. Були в його історії і злети і падіння , проте того що відбувається на сьогоднішній день,  не міг передбачити ніхто. Нині Луцьке підприємство електротранспорту переживає не найкращі часи.  Якщо фінансова, трудова та технологічна база підприємства найближчим часом  не поліпшиться, то Луцьке підприємство електротранспорту – зникне.

 

     Нині ЛПЕ очолює   Володимир Пуц.  Як нам стало відомо,  ця  людина, довела до краху величезну організацію, яка щодня працювала на те, аби лучани якнайшвидше і якнайкомфортніше добиралися у будь – який куточок нашого міста. На даний час підприємство має значні фінансові проблеми. Грошей, виділених з міського бюджету, не вистачає на те, щоб сплатити всі борги.  За словами самих  працівників, підприємство покликане надавати послуги для людей. Воно повинно розвиватися, і для цього на підприємстві повинна  контролюватися  фінансова, трудова, технологічна дисципліна, яка

залежить безпосередньо від керівника і не потребує жодної додаткової копійки, якраз в цьому напрямку жодних зусиль з боку керівника немає.

 

  28 червня 2010 року  Володимир Пуц  обійняв посаду директора підприємства електротранспорту. Знаючи, те що на підприємстві були проблеми із виплатою заробітної плати, він аби завоювати прихильність та симпатію трудового колективу, вирішив її максимально підняти. Проте новопризначений директор не врахував того, що підприємство має борги по всім загальнодержавним платежам, які в свою чергу обростають  штрафними санкціями,  що  йдуть спочатку через суд, закінчуються судовим збором, потім через виконавчі служби – виконавчим збором , який становить 10% від суми боргу.  З однієї сторони, виплата заробітної плати – це добре, адже звичайний працівник,  який прийшов на роботу, хоче отримати заробітну плату, і бажано вищу. Його не цікавить, ні робота  бухгалтерії, ні  економічні та фінансові справи підприємства. Директор повинен заплатити  працівнику, але наявність  боргу у підприємства і різного роду несплачених  виплат, штрафних санкцій , призводять до того, що робітник буде мати ще більшу  заборгованість  по заробітній платі.

 

  Коли брати до уваги  економічну сферу, то підприємство ніби виграє, заробітна плата виплачується (хоча вона в 4 рази стала нижчою, ніж у 2009 році). Ціни ростуть а зарплата зменшується, тим самим  підприємство може залишити  кошти на  погашення  боргів  та виплат. Коли перестануть давати гроші  підприємству -  воно розпадеться, адже самостійно  воно  не спроможне  фінансуватися із власних доходів.  Підприємство електротранспорту від початку створювалося виключно як  тролейбусне підприємство.  Оскільки воно не змогло «вижити» лише за рахунок тролейбусів, то 2007 року було вирішено долучити до тролейбусного перевезення, ще й авто.  Це був початок формування комунального електроавтопідприємства

 

22 червня 2010 року після тривалого страйку тролейбусників, у дію був введений тариф на проїзд у маршрутних таксі №15 та №15а вартістю у 1,5 гривні.  Директор запровадивши таку  ціну на проїзд , очевидно вважав, що це буде економічно вигідно підприємству.  Проте, якщо розібратися , то щоб зібрати  з маршруту №15 та № 15а  таку ж суму,  як і з маршрутних таксі, що перевозять пасажирів по тарифу 2 гривні, потрібно, щоб пасажиропотік виріс на третину. Він виріс, але було зменшено кількість рейсів на цих  маршрутах. Відмінили виїзди  маршрутних таксі зранку та ввечері, коли немає великої кількості пасажирів. Це зрівняло баланс між обома тарифами. Отже, на цьому маршруті підприємство не заробляє додаткових коштів.

 

  Помітно змінилася кількість виїзду електротранспорту, якщо минулого року на рейс виїжджало 46 тролейбусів, то цього річ  дорогами луцька курсує ледве 40. Зменшили кількість рейсів тролейбусів №1, №2, які повністю дублюють маршрути №15, №15а, які  проходять через вулиці Проспект Волі, Відродження та Соборності. Зменшення кількості  тролейбусів призвело, до великого навантаження на транспорт - чим більше пасажирів у транспортному засобі, тим швидше він  «зношується» -  псується механічна частина та затрачається більше палива. Через відсутність достатнього фінансування підприємства протягом останніх років,  став дуже низьким технічний стан тролейбусів. Підлягають заміні і контактні лінії, за допомогою яких електротранспорт  здійснює свій рух. Варто згадати, що  нормативний термін експлуатації тролейбусів – 10 років. В такому випадку,  по Луцьку їздило б усього 5  тролейбусів.  У зв’язку з відсутністю  фінансування,  не проводиться капітальний ремонт електротранспорту,  хоча за нормами він  повинен здійснюватися  кожні 2 роки.

 

 Щоб виправити ситуацію на підприємстві , потрібні кошти. Гроші, які надходять до підприємства діляться на 2 частини – ті, які  заробляє саме підприємство та ті, які виділяє держава та міська рада, тобто - компенсації за перевезення пільговиків, школярів та студентів та  на потреби підприємства, закупівлю, або ремонт тролейбусів, контактних ліній.  Якщо взяти  тролейбуси,  то на основна частина пасажирів – це  пільговики, пенсіонери, школярі та студенти, тобто ті категорії населення, які менше сплачують за проїзд.  Тролейбус  на сьогоднішній день став більше не громадським транспортом, а соціальним.  Більшість людей, обирають маршрутне таксі - цей транспорт і швидший і комфортніший. Хоча якщо взяти з іншої сторони, у маршрутку «набивається» багато  людей, тим самим нівелюючи комфортний проїзд.

 

На території підприємства потрібно ввести крайню економію та цінову економічну політику, щоб мати кошти на ремонт та закупівлю тролейбусів.

 

Завищенні норми використання палива. В місяць  використовується до 2 тонн палива. Помноживши цю цифру на 8 гривень, отримуємо до 20 тисяч гривень, які фактично викидаються на вітер.  На підприємстві немає системи обліку витрат на паливо, встановленої державою. Немає системи посадової відповідальності та компетентності  серед керівників.  Щодо компетентності, то серед керівництва є люди, які пропрацювали більше 20 років на підприємстві, проте вони працювали в тролейбусній сфері. А автоперевезення має іншу специфіку, та відмінності.  Для працівників – це нове.  Їм доводиться опановувати ремонт автобусів. Автобуси, які належать депо, є нерентабельними.  Зараз третина автопарку Луцького підприємства електротранспорту, є такою, яка потребує ремонту. Деякі маршрутки навіть капітального.

 

 Не секретом є і той факт, що  відбувається  розкрадання коштів підприємства. Зокрема водіями, які керують маршрутними таксі, де немає кондукторів.  Немає чіткого контролю за такими водіями. Вони лишаються непокараними за свої дії. Керівник повинен вимагати від працівника виконання  трудових обов’язків, накладати стягнення, проводити виховну роботу з тим. А в свою чергу забезпечити водія такими  умовами  праці і такою  заробітною  платою, щоб мінімізувати його  потяг до розкрадання грошей. Таких умов не створюється. Тим більше, ніхто не слідкує за трудовою, технічною дисципліною працівників. А тому і почалося масове розкрадання грошей та майна на всіх рівнях трудової ієрархії підприємства.

 

 

   На території підприємства, не дотримуються і трудової дисципліни. Працівники розпивають спиртні напої. Постійно відбуваються бійки.    Працівники стали не зацікавлені у роботі.  Вони почали розкрадати як кошти так і  майно підприємства. Люди знають, що ніхто їх за це  не покарає. Адже навіть бухгалтерія належним чином не контролює грошей  підприємства. Рахунки  підприємства заморожені, але,  як нам стало відомо, відкриті нові рахунки куди кладуться гроші. Реклама у транспорті зазвичай клеїться нічної пори, та як ми дізналися із власних джерел, ще й без підписання будь – яких  договорів на її розміщення у транспортних засобах. Можна не намагатися заробити більше, просто головне – зуміти зберегти ті кошти, які можуть  надходити  в касу?  Володимир Пуц відштовхнув від себе людей, які вболівали за підприємство, які змогли б допомогти покращити його фінансове становище.  Очевидно, він  прийшов на  підприємство не фахівцем у галузі транспорту і тим більше електротранспорту, він не є навіть менеджером,  як керівник, він виконує суто управлінську функцію, спрямовану на  те, аби  сподобатися підлеглим.

 

Попередній директор Луцького підприємства електротранспорту  - Костянтин Патракеєв,  запам'ятався працівникам, як хороший господарник.  Напротивагу Пуцу, Патракеєв бачив  лінію розвитку підприємства, за якою він і йшов. Патрикєєв  слідкував за дисципліною, постійно тримав на контролі кожен тролейбус, кожне маршрутне таксі, і коли водій запізнювався хоча б на кілька хвилин, директор проводив з ним виховну роботу та приймав міри покарання. Попередній директор не зумів налагодити стосунків із робітниками, проте намагався вивести із кризового стану підприємство.

 

 

 На сьогоднішній день, водії маршруток встановлюють собі графік самі. Їздять по місту, можуть  певний час не працювати за графіком , а головне, вони знають, що за це не будуть наказані. Адже ні диспетчер, ні директор не стежать за водієм у дорозі, не контролюють його на рейсі.  До слова, у маршрутних таксі № 9, № 9а  певний час  були кондуктори, нині водії виступили проти кондукторів, запевняючи що маршрутка невелика і вони самі зможуть справитися із роботою і водія і кондуктора водночас.

 

Є великим порушенням, коли кондуктор не одягає спец - форму. За таке і кошти зняти можуть,  і догану виписати. Проте як кондуктор може одягти форму, якщо їй її не видають? Керівники підприємства  не дотримуються навіть  умови колективного договору, щодо забезпеченням працівників  спеціальним одягом і взуттям, люди ходять у порваному та старому.

 

 У Рівному контролери – ревізори «прив’язані» до «зайців»,тих хто їздить без білета,  а  в Луцьку до кондукторів, вони контролюють  кондукторів. Зараз вони навіть не штрафують людей, котрі їздять без квитків.

 

Якщо «господар» підприємства – хороший спеціаліст, фахівець у своїй справі, то і воно  буде розцвітати, а якщо директор не володіє якостями керівника,  не є компетентним у проблемах підприємства, не зацікавлений  у його розвитку , тим паче немає ніякого подальшого плану його відбудови  або ж реорганізації відбудови , то така структура приречена на розпад. Керівник підприємства повинен як фахівець  прогнозувати свою діяльність,  передбачувати результат, щоб уникати  недоліків у роботі підприємства

 

Про проблеми Луцького  підприємства  електротранспорту йшлося сьогодні, 24 січня, на комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, екології, транспорту та енергозбереження. За результатами якої  депутати  винесуть питання про ЛПЕ на сесію міської ради, яка відбудеться 26 січня 2011 року.