5-го травня, на черговому сесійному засіданні, Луцька міська рада ухвалила рішення про зміни у договір оренди землі під Завокзальним ринком, якими передбачений новий термін оренди – 22 роки. Натомість, орендар-облспоживспілка має профінансувати добудову переходу через залізницю. Ухваленню рішення передувала тривала інформаційна артпідготовка з використанням класичного набору інструментів: провокаційні та дискредитуючі матеріали в мережі Інтернет, оприлюднення звернень підприємців із сотнями підписів, зрештою, «стимулюючий» пікет під міськрадою в день остаточного голосування. Опиралися ухваленню «історичного» рішення група Бондарука-Осіпова з фракції ВО «Батьківщина» та фракція ВО «Свобода», за винятком Миколи Яручика. В підсумку вони програли, навіть після використання доволі нестандартного ходу Андрія Осіпова із «технологічним» судовим рішенням, що призупиняло дію норми Регламенту щодо повторного внесення питань.

 Проаналізуємо можливі наслідки перипетій довкола орендно-мостового питання. Справою честі і принципу стане оскарження ухваленого рішення для Андрія Осіпова. Безперечно його підтримає товариш і бізнес-партнер Роман Бондарук. Припускати, що звернення до прокуратури або судові розгляди призведуть до скасування рішення очевидно не варто, адже такий перебіг подій може надто боляче вдарити по міському голові та поставити під сумнів сформовану титанічними зусиллями більшість. Ймовірно координуватиме захист рішення у силових та судових органах Володимир Никитюк, посилюючи і так достатній свій вплив на міського голову.

 Цікавим може бути політичний резонанс ухваленого рішення. Групі Бондарука-Осіпова вкрай необхідно відвойовувати позиції, адже амбітних молодих політиків, котрі тільки відчули смак публічності і впливовості, не задовільнить роль статистів-кнопкодавів, що мають прислухатися до Григорія Пустовіта в політичних питаннях, а до Володимира Никитюка в господарських питаннях. Їм потрібен, якщо не контрольний, то, принаймні «блокуючий» пакет у фракційному розподілі сил, а впливати на Антона Сосновського, що виявився чи не єдиним послідовним союзником, можна і без надзусиль. Бондарук і Осіпов не для того вкладали фінансовий та організаційний ресурс у виборчі кампаніі та поточну діяльність «Батьківщини», аби тихо тішитись депутатськими посвідченнями і підкорятися волі більшості. І, незалежно від того, якою була мотивація блокувати ухвалення гучного ринкового рішення – чи то наявність конкурента-інвестора для добудови моста, чи щире вболівання за інтереси громади – реакція на поразку може бути доволі жорсткою – від зміни місцерозташування міського офісу ВО «Батьківщина» до «всихання» однойменної фракції у міськраді на кілька депутатських багнетів і створення невеликої, але гордої групи, що часто матиме «золоту акцію» у міжфракційних пермовинах. Окрім того, Андрій Осіпов має всі шанси, використовуючи публічний майданчик міської ради, восени 2012-го спробувати сили у змаганні за парламентський мандат, створивши серйозну конкуренцію озвученому наразі кандидату від «Батьківщини» в луцькому окрузі – Григорію Пустовіту.

 А чого досяг Микола Романюк, протягнувши мостове питання? Безперечно, у разі дотримання домовленостей з боку облспоживспілки, він отримає перший цілком предметний здобуток у статусі мера, адже сумнозвісний перехід вже набив добру оскомину лучанам, не так через його критичну необхідність, як через постійне підтвердження марнослів’я міських очільників – з уст попередніх голів звучало з десяток термінів, до яких міст «обов’язково» мав бути добудований. Другий здобуток Миколи Романюка – успішна апробація технології протискування потрібних питань. Саме ця технологія у якості такої собі Vergeltungswaffee («зброї відплати») пилитиметься в шухляді Миколи Ярославовича і багажнику Володмира Сергійовича до часу «Х», а таким часом стане момент передачі в концесію «Луцьктепла» і «Луцькводоканалу» або ж усунення з Театрального майдану офшорно-свиридівського «Магніту» на догоду новому власнику універмагу з його новими планами...

 І на завершення варто звернути увагу, що мостове питання черговий раз зачепило «Свободу» з її славнозвісною єдністю і монолітністю. Депутат-свободівець Микола Яручик вперто і послідовно голосував «за», чим поставив вищевказану монолітність під великий сумнів, а керівництво «Свободи» перед вибором: демонструвати жорстку позицію, давши хід власноручній заяві Миколи Яручика про складання повноважень, чи робити вигляд, що нічого не сталось, адже внесення такої заяви може неабияк підняти настрій членам міської ТВК і самому депутату.

 

 

Семен-Петро Кривопрямомудрий

 

Сайт «Варта громади»