Україні врожай — лихо, неврожай — теж лихо. А великий врожай, як виявилось — взагалі біда. Селянам нині вигідніше згноїти на полях те, що вирощували цілий рік.
Фермер на Херсонщині чавить помідори руками. Вбила їх не злива, не посуха, не шкідники і не хвороба. Вони стали жертвою величезного врожаю: не було попиту.
У фермера з Київщини — таке ж лихо, що й у херсонського — надурожай. Гектари кабачків, моркви, цибулі поховав там, де виросли. Сіяти багато надихнув торішній дефіцит.
«От минулого року по 3 грн цибуля була — чудово! 3.27 було раніше, коли неврожай», — каже фермер Микола Рябцев.
То густо — то пусто. Це звичайна економічна гойдалка. Українські фермери щороку страждають від перепадів ринку. Втім, зістрибнути з гойдалки ніяк не можуть.
«Лопата і сапка нашому селянинові досі рідніші, ніж калькулятор. В тому й біда», — каже аналітик аграрного ринку Микола Верницький.
За його словами, набагато важливіше не гнатися за великим прибутком зараз, а мати стабільні рінки збуту і планувати свою діяльність, ну, принаймні на 5 років вперед.
Теоретично врожай можна запропонувати вітчизняним переробникам, реалізувати через тендери, відвезти на базар, покласти у сховища й продати пізніше, експортувати.
Половину помідорів херсонський фермер садив під замовлення консервного заводу. Завод пообіцяв — завод купив. Решту, за логікою уряду, можна було б продати на оптовому ринку — без посередників. Прем’єр-міністр Микола Азаров особисто опікувався, щоб такі базари відкрилися в обласних центрах.
Втім, рятують вони лише дрібних фермерів, каже фермер з Херсонщини Леонід Кириченко.
Бо там треба через ваги продавати, але ж неможливо тисячу тон стояти і так продавати. Звичайно, можна було б зберігати овочі в овочесховищах.
Але комфортно перезимувати зможе лише п’ята частина вирощеного. Нові ж сховища, які поліпшують урядову статистику — зводять здебільшого великі гравці аграрного ринку. Ангар для 3 тисяч тонн картоплі — мільйон доларів! Дрібним фермерам не по кишені навіть оренда.
Аналітик Микола Верницький, наголошує, що овочесховища будуватимуть тільки великі компанії, які можуть забезпечити закладання туди великих обсягів продукції. А виробництвом у нас займаються дрібні компанії — це парадокс.
Ще один варіант — продати за кордон те, що вдома зайве. Показовою стала цьогорічна ситуація зі збіжжям. Елеватори тріщали по швах, а уряд до жовтня тримав залізну завісу. Мито до 15% з кожної тонни зупинило експорт.
«Ті чи інші впливові бізнесмени, які у Верховній Раді, вони через призьму своїх особистих інтересів дивляться, чи дозволяти експортувати ячмінь, чи залишити на нього мита, бо в нас є власний величезний свинокомплекс і нехай сільське населення нас дотує», — каже президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.
І все-таки є в Україні фермери, які живуть добре. «Вісник державних закупівель» доповідає: навіть у рік небувалого врожаю дехто примудряється продати картоплю для шкіл та санаторіїв — по 6,7,8 і навіть 9 гривень за кілограм. Тоді як з поля її віддають по 60 копійок.
Джерело: ТСН
Коментарі
коментарів немає