Як казала Айседора Дункан – «Ще жодна жінка не розповіла всієї правди про своє життя»... а якщо ця жінка чиновник? Тоді, швидше за все, вона має набагато більше таємниць.

Лариса Соколовська – цікава постать у луцькій владі. Ось уже шість років поспіль вона тулиться у вузькому шкіряному кріслі тісненького кабінету, на дверях якого пишається незмінна табличка з написом «заступник міського голови». Тим часом по сусідніх кабінетах тривають ротації: міняються голови, перші заступники, «начальнічки» і всіляка чиновницька челядь. Проте, дивним чином, за період усіх політично-владних перипетій Лариса Миколаївна не полишає стіни свого кабінету. Тож спробуймо помислити над тим, як пані Соколовська потрапила до стін міської ради, і як їй вдається втримувати своє місце. 

Пригрійте місце для панянки

Лариса Миколаївна Соколовська уродженка села Любче, що на Рожищенщині. Завершивши навчання у «Львівській політехніці» довгий час працювала токарем та інженером, однак вже у 2001 році з Ківерцівського МПУ газового господарства Лариса Соколовська жваво пересіла в крісло першого заступника голови правління ВАТ «Волиньгаз». До 2006 року вона встигла обійняти посаду голови правління. На той час товариство підпорядковувалось першому волинському олігарху Ігорю Єремеєву, точніше кажучи групі його компаній «Континіум». Тож, близькі стосунки з мільйонером далися в знаки. Ларису Миколаївну по сьогодні так і називають – «людина Єремеєва». Подейкують, що до того, аби Лариса Миколаївна осіла в стінах Луцької міськради доклав руку сам Ігор Миронович, і коштувало це йому не багато-не мало – пробачити маленький «боржок», чи то пак погрішність новообраному міському голові Богдану Павловичу Шибі. Саме він з усією вдячністю за підтримку своєї виборчої кампанії (і ще деякі послуги) приютив Ларису Соколовську у сусідньому кабінеті.

Варто зауважити, що ще за тих часів, коли міським головою був Богдан Шиба, Лариса Соколовська вдало лобіювала інтереси нинішнього мера Миколи Романюка. Зокрема, вона підтримувала та просувала ряд бізнес-проектів людей з оточення Миколи Ярославовича, який на той час обіймав посаду губернатора. Старожили розповідають, що «дружні іскорки» проблискували і в ділових стосунках і між самим Єремеєвим та Романюком. Тож, те, що Лариса Миколаївна лишилась на посаді заступника міського голови і після чергових виборів, вже нікого не здивувало. Більше того, в знак вдячності, Микола Романюк лишив за нею право контролювати сферу житлово-комунального господарства. Більше того, як за часів Богдана Шиби, так і по приходу Миколи Романюка на її крісло ще ніхто не зазіхав.

Аполітична Леді С

Щодо політичної орієнтації, то з часів свого приходу Лариса Миколаївна так і не визначилась зі своїми вподобаннями. Ще за часів роботи у ВАТ «Волиньгаз» їй неодноразово пропонували долучитися до сили Юлії Тимошенко. Більше того, новий керівник – Луцький міський голова Богдан Шиба, якого обрали від «БЮТ», був затятим поціновувачем сильних владних жінок. Тож при будь-якій нагоді він так і намагався провести паралелі між політичним лідером Юлією Тимошенко і господарницею Ларисою Соколовською, чим постійно підштовхував її до вступу в блок. Проте подібні порівняння Лариса Миколаївна впевнено ігнорувала, посилаючись на свою аполітичність. Одного разу в інтерв’ю журналісту місцевого волинського видання Соколовська мимохіть побідкалась на те, що «Я – єдина бідна особа, за яку ніхто слова на замовив: ні партія, ні уряд… Щодо пропонування посади. Певно, заслужила…».

Попри це їй знайшлось місце в заполітизованому чоловічому колективі.

Не заважайте пані розбиратись в комунальному питанні

З появою Лариси Соколовської у стінах міської ради до неї було неоднозначне ставлення. Всі знали, чия вона людина і чиї інтереси лобіюватиме першочергово. Щоправда по-первах, вникаючи в суть своєї роботи і вмощуючи шкіряне крісло під свій «фасон», їй вдалось сформувати про себе загальну думку, як про жінку-чиновницю що тяжко працює на рівні з колегами-чоловіками. От тільки шість років по тому пелена починає зникати.

Богдан Шиба довгий час роздумував, кому віддати в підпорядкування сферу житлово-комунального господарства. Однозначно, що її мала б очолити людина, яка знає кожен смітник і кожен під’їзд, кожну іржаву трубу і каналізаційний люк… Проте, не знайшовши більш підходящої кандидатури, Лариса Миколаївна все ж таки взялась за це. Тоді у 2007 році вона називала комунальну сферу невідомою для себе. Однак Лариса Миколаївна швидко опанувала ситуацію і зрозуміла, що до чого і на кого варто тиснути. Тож вона одразу приступила до формування команди зі своїх однодумців. Заступниця міського голови ще довго звинувачувала попереднього мера Антона Кривицького у всіх комунальних бідах Луцька, немов шліфуючи свою необізнаність і некомпетентність. Натомість по-волі опановувала ситуацію.

Попередньо, сферою ЖКГ опікувався екс-заступник міського голови Владислав Стемковський. Однак, як подейкують старожили, Лариса Соколовська доклала руку, аби його усунули від цієї «брудної роботи». Внутрішні інтрижки, які затівались у кабінетах заступників, переросли у відкрите протистояння між Стемковським і Соколовською. По закутках вона називала його «впертим теоретиком без практики», а він її, по-молодечому кепкуючи, «леді-каналізаційний люк» або ж «леді-водопровід». Але це вже після того, як вона все ж таки взяла сферу міського ЖКГ в свої руки остаточно. Натомість і сам Владислав Стемковський очоливши новостворений департамент житлово-комунального господарства – довго там не затримався і після тихенького «перевороту» подався до столиці на «вільні хліба». В свій час, він вже «наремонтував» на 40 мільйонів комунальних дахів у Луцьку. Проте, як подейкують старожили, не хотів поділитись «шифером» з Ларисою Миколаївною. Тож, злякавшись прокурорського цькування, зник з поля зору Соколовської.

Чисті схеми – чисті руки

Здавалося б вже й ділити нема що… проте ні… вже згодом у 2011 році їх знову зводить «комунальна доля».

Так, минулоріч сумнівне приватне підприємство «Руфусів», яким неформально керує той же Владислав Стемковський, виграло тендер на прибирання тротуарів та газонів міста Луцька на суму понад 1 млн. 245 тис. Тільки очікувалось, що тендер виграє тернопільська фірма, яка з легкої руки пана Владислава завищує тарифи і «пролітає, як фанера над Парижем». Саме тоді Стемковський яскраво засвітився у місцевому виконкомі Тернополя… Ланцюжок знову звів Соколовську з колишнім колегою.

Джерела, що заслуговують на довіру розповідають, буцімто цього разу Стемковському довелось трішки поділитись з заступницею мера.

Дивним є той факт, що прокуратура добре знає про ці випадки «легального тендерно-комунального дерибану», проте все настільки чітко продумано і сплановано, що зачіпок на посадовців немає ніяких. Більше того, знайомі представники Феміди в окремих випадках підтверджують те, що у міській раді відпрацьовані схеми «відкатів», до яких має певне відношення і заступниця міського голови.

Замість заключного слова

Одного разу місцеве інтернет-видання писало про Ларису Соколовську, яка потрапила на 3 місце в ТОП-10 найвпливовіших волинянок в номінації «Сильний заступник слабкої статі»: «Вона вміє вибудовувати логічні схеми, на які мало впливають суб’єктивні фактори. Загартована роботою в чоловічих колективах, Соколовська вміє вдало вставити гостре слівце та дати прочухана. Кажуть, часом навіть занадто емоційно, проте завжди - переконливо».

Тож, після 6 років перебування Лариси Соколовської на посаді заступника міського голови Луцька вже не виникає ніяких сумнівів в тому, що хто-хто, а вона знає свою роботу. Дулі з маком вона ще не роздає, проте не скупиться на бублики. Що ж до її шкіряного крісла, то медом воно не мащене, а лишень гарно «присмачене» впливовими покровителями.