У селі Великий Обзир Камінь-Каширського району назріває новий скандал, - пишуть Вісті Каменя.

За словами селян, директора школи Юрія Босака примусово відправили в декретну відпустку, натомість, на цю посаду призначили колишнього сільського голову Олександра Токарчука. Як виявилося, новопризначений керівник педагогічного колективу відбуває іспитовий покарання за вчинення кримінального злочину. До того ж позбавлений права обіймати відповідні посади.

Як стало відомо «Вістям Каменя» з неофіційних джерел, теперішній директор школи – протеже, нібито, одного з заступників голови облдержадміністрації. Мовляв, до призначення безпосередньо причетний один із високопосадовців місцевої РДА, а всі вищезазначені особи поєднані приналежністю до провладної партії. 

У результаті, у великообзирській школі цілий місяць триває колотнеча, не затверджено навчальний розклад, тарифікація. Атмосфера в середині колективу насичена міжусобними конфліктами. 

У редакцію обурені надіслали лист, який публікуємо без змін: 

«Життя прожити – не поле перейти… Дійсно, уся глибина цього вислову нам, вчителям ЗОШ І-ІІІ ступенів села Великий Обзир відкрилася у доволі незвичній ситуації. Хто б міг подумати, допустити собі таку безглуздість, як те, що на місце тимчасово відсутнього директора прийде людина, яка донедавна була байдужа до самого існування цього закладу. Що людина, яка,очолюючи сільську раду, не тільки не піклуватиметься про освітній заклад, але й ставитиме перепони на шляху покращення умов навчання.

Чимало тривог перенесли вчителі, дізнавшись, що хоч і тимчасовим, та на посаді буде Токарчук О.Н.  Адже в селі добре пам’ятають про його « досягнення» на вищевказаній посаді. Коли під його керівництвом розвалилась уся інфраструктура на селі. Ми були стривожені й тим, що методи його керівництва далекі від людяності та правди. Він звик на посадах «царювати», принижуючи та насміхаючись.

На селі ще не забулось, як під керівництвом Токарчука був створений комунгосп. І мета створення була благородна – допомагати жителям, особливо, стареньким. Під таким благородним приводом зумів і трактора у школі забрати на потреби села. Та потім той трактор опинився у власності тракториста комунгоспу. А школі трактор був би зовсім не зайвим. Зате з часом жителі села побачили для чого був створений той комунгосп. Біля старого клубу росли берези і було їх чимало. Повирізали ті дерева без дозволу сесії, порізали на палет і кудись збули. Добре усі знають, що тут постарався сільський тодішній голова. Зайнялися комунгоспом відповідні служби. Не одну неспокійну ніч провела молода вагітна бухгалтер комунгоспу, бо ж і не винувата була. А Токарчук вийшов сухим із води.

Був у селі старий добротний будинок культури. Він потребував капітального ремонту, але ремонтувати його ніхто не збирався.  Ламати – не будувати. Розібрали той клуб. Деревина, а її було чимало, пішла за безцінь на будинок родичів Токарчука до Камінь-Каширська. На новий будинок культури, зараз він знаходиться в приміщенні колишнього магазину, старалась молодь з села. Допомагали молоді хлопці, депутати сільської ради. То і на підлогу настаралися дощок. Проте, у новому клубі лежить підлога зі старого. Коли ж хлопці побачили, це їх обурило, почали ставити претензії до Токарчука, за що заробили фізичною розправою. Звичайно, якби в той момент захотів хлопчина десь пожалітися на дії сільського голови, то і поплатився б посадовець. Та люди в селі залякані, закомплексовані, то і пробачили, бо ж «начальник».

 У свій час довелося Босак О.В. працювати на посаді завідувачки ДНЗ с. В.Обзир.  Влітку в садочку займалась група по підготовці дітей до школи, а взимку потрібно було слідкувати за матеріальною базою на 0,25 посадового окладу ( тоді це складало 80 грн).  Але вельмишановний голова вирішив не платити цих грошей майже рік. Мало того, рішенням сесії передавав їх на погашення витрат за електроенергію по сільській раді. А в той час, за якимись схемами, сплата за використану електроенергію його пилорамою проходила через рахунки сільської ради. Табелі обліку відпрацьованого часу він просто нахабно рвав навпіл і вкидав до смітника зі словами: «Чого ти , дитино, сюди прийшла?». І так більше півроку . Звичайно, кожне приниження має свої межі. Відбулось три засідання суду в Камінь – Каширську, на яких було доведено про неправомірність дій Токарчука та відшкодовано усю заробітну плату бухгалтерією сільської ради.

Токарчук ніколи не гребував методами, заради досягнення своєї мети. Він не зупиняється ні перед чим і ні перед ким , щоб досягнути кінцевого результату. Так найяскравішим прикладом його афер є фальсифікація рішень сесії сільської ради, з метою приватизації ласого шматочка землі в с.Стобихва.  І лише небайдужість місцевих жителів вивела крутія на чисту воду. За що отримав вкінці 2011 року термін умовного покарання за рішенням Любешівського районного суду. Але, якимсь дивним чином, як він казав, що зять із Києва допоміг, подейкують, що судимість вже зняли.

Токарчук у своїй практиці звик користуватися перевіреним способом: тиском на підлеглих: «Щоб усі боялись, щоб не насміхались». Слабкі люди швидко ламаються і підкорюються його волі. Виносячи на сесію питання, можна було не переживати, що не буде позитивного рішення, якщо воно треба. Бо як і є у когось із депутатів зауваження, то вони до уваги не бралися. «За!», «Проти!», «Утримався!», «Одноголосно!», - навіть не підводячи очей на залу. А про деякі рішення, як і про вищевказане депутати не ставились до відома: про передачу майна садочка на сільську раду, амбулаторію…  Про вирізування дерев біля сільського будинку культури теж рішення не приймалося. Це була самовільна вирізка. А тепер на тому місці, де був старий клуб буяють хащі. А могла би бути спортивна площадка для учнів школи. Бо діюча майже постійно затоплена водою. Років декілька тому будувалась дорога до с. Стобихва. У селі було багато потужної техніки. Була можливість розчистити площу від пеньків, що залишились від господарювання Токарчука на місці клубу. Дирекція школи звернулась із проханням про допомогу. Ніхто не чекав, що сільський голова не візьме до уваги таку потребу юних обзирців, а він ще і пригрозив шоферам та трактористам, щоб і не думали розчищати територію, бо ви не для цього сюди приїхали.

Не одному Токарчук зробив ведмежу послугу. Депутати, які свідчили на суді по земельних питаннях і, на прохання голови давали неправдиві свідчення теж отримали покарання: у них відраховували від заробітної плати по 10 %. 

Небайдужі люди, навіть ті, хто не має дітей шкільного віку, були вражені таким призначенням на посаду директора школи. Кажуть, що і так ходить і людей перед собою не бачить, а тепер уже землі не буде відчувати. Бо добре знають його зверхність, пиху. Знають, що крім власних інтересів ніколи не покращував життя на селі, не переймався клопотами інших, то не буде і про школу піклуватися. Коли Токарчук отримав наказ про призначення на теперішню посаду, то носив показувати по селі та по своїй пилорамі, ще й вихвалявся, що призначили його друзі з області , а районна адміністрація прислала навести порядки. А порядки вчителі школи вже побачили і відчули. Перебуваючи на посаді з 1 вересня примудрився звести навчально – виховний процес до абсурду. Сьогодні уже 17 вересня, а ні тарифікаційних списків, ні розкладу не має. Не всі вчителі знають, яке педагогічне навантаження будуть мати. Провівши засідання тарифікаційної комісії 12 вересня, покроїв години усі на свій лад. Двоє із п’яти членів комісії не згідні з таким розподілом, та він примушує їх до підписання протоколу, мовляв, це просто підтвердження того, що ви були присутні на засіданні .«Прийміть цю тарифікацію, а потім ідіть до суду, хто не згоден, бо як ви до мене поставите претензії, коли немає документа»,- сказав в учительській. Години діляться не за професійними якостями та освітою, а просто, щоб кумі вистачило і сусіда не обділити. Це не важливо, що в школі є спеціалісти з фізкультури чи інформатики.

Після численних звернень вчителів години фізкультури таки повернуто вчителям фізкультури. Всі інші незгодні залишились зі своєю незгодою. 16.09 знову засідає тарифікаційна комісія. Виносить рішення, та з навантаженням Токарчук не ознайомлює. Стало все зрозуміло, чому не всім треба знати про навантаження, бо і погоджувати на профкомі його ніхто не збирався. Так, як близький до Токарчука член профкому напише протокол погодження, бо він має таке саме право як і заступник голови профкому. Так висловився в.о.директора.  І повезе він ті списки до райво, покладе в бухгалтерії  і скаже, щоб нараховували людям зарплату. Ця розмова була випадково почута в учительській, коли в кабінеті перебували Токарчук О.Н., Токарчук С.П. –його дружина, вчитель початкових класів, Мороз Л.І. – техпрацівниця школи. Токарчук С.П. порадила своєму чоловіку: «Не проси ту…(Заєць І.І.- заступника з виховної роботи) писати розклад, а постав Поліщучці 100 грам, то вона і складе». Розклад у нас теж дуже цікаво пишеться. Як  у Простоквашино лист із села: то прийде Шарик допише, то Матроскіну треба урок  переставити. А тепер ще взялися наші математики Поліщук В.Г. та Поліщук В.О. заміняти уроки фізики, хоч немає ні планування, ні наказу про заміну. То і доводиться Поліщук В.Г. на власний розсуд міняти розклад. Який же заступник тут буде керувати, коли їм дозволяє в.о.директора. Будь-якій комісії була би цікава робота теперішнього директора. Нарешті  17.09 на прохання заступника голови профкому було оголошене педагогічне навантаження, передані тарифікаційні списки чорнового варіанту, де є перекреслення, не зазначені документи про освіту. Можна сказати, що це просто для насмішки зроблено.

От такі порядки наводить ставленик адміністрації, що молоді педагоги та й люди зі стажем вже втомилися від новацій, немає бажання йти і слухати щоденні чвари. Захищатися від озлоблених пенсіонерів, які понабирали годин і відвойовують їх правдами і неправдами, бо за ними стоїть Токарчук. В школі на перервах в учительській  можна хіба серцевий напад отримати від закльонів, погроз, приниження. І усе це вирує з благословення самого Токарчука. Бо коли групка людей, які мають чорне піднебіння та вміють голосніше всіх кричати (саме такі оточують керівника, а він ховається за їх криками), починає приватизувати школу, то вже не до духовності та освіти у цьому закладі. Атмосферу не назвеш навіть нездоровою. Це вже дикість. І не пасує школі бути осередком зла.

Звертаємось із проханням про захист. Зупиніть свавілля, допоможіть! Ми хочемо працювати на благо наших школярів.

 Готові відповідати за свої слова!»