Ірина Марчук викладає в Копенгагенському університеті, одному із найстаріших у Північній Європі, заснованому в 1479 році, - пишуть Волинські новини.

У свої 29 років Ірина обіймає посаду заступника декана юридичного факультету з аспірантури Копенгагенського університету, публікується у всесвітньо відомих виданнях, журналах у галузі міжнародного кримінального права і процесу.

Завдяки Ірині, в університеті побільшало міжнародних студентів. Нещодавно українка видала книжку «Концепція злочину в міжнародному кримінальному праві» англійською мовою в міжнародному видавництві.

Окрім викладання в університеті, за плечима волинянки – неабиякий досвід роботи в міжнародних судах. Зокрема, дівчина займалася гучною справою, відомою у світі під назвою «про криваві діаманти» - проти колишнього президента Ліберії.

«КАЗАЛА, ЩО БУДЕ ДИПЛОМАТОМ»

Відомий науковець - родом з Маневич. У зв’язку з роботою батька, який працював в органах внутрішніх справ, сім’ї Ірини доводилося часто переїжджати. До 7 класу Ірина навчалася у Любешівській середній школі, потім, коли родина оселилася у Луцьку, - у Волинському обласному ліцеї природничого профілю, а закінчувала навчання - у Луцькій ЗОШ № 12.

Батьки пригадують, дівчинку довелося забрати з Природничого ліцею, бо вчителі її відсилали на олімпіади з усіх предметів, а оскільки дитина ретельно готувалася і переживала кожну з них, то це було занадто велике навантаження.

Коли ж Ірина прийшла до 12-ої школи, директор попереджав батьків, мовляв, у майбутньому класі дівчинки одні бешкетники, її тут любити не будуть. Та згодом нові однокласники старалися сісти за парти так, аби писати той самий варіант контрольної роботи, що й Ірина. Здружилися, - кажуть в один голос батьки Віталій та Світлана.

Шкільні роки Ірини Марчук були доволі активними. У 10-11 класі дівчина неодноразово займала призові місця на учнівських олімпіадах, зокрема 2 місце на Всеукраїнській олімпіаді у галузі правознавства та 2 місце на олімпіаді обласного рівня з англійської мови. Одночасно відвідувала Американський клуб та була слухачкою МАН із секції англійської мови та лінгвістики.

Школу закінчила із золотою медаллю – єдина зі всього випуску.

Мама Світлана розповідає, донька планувала вступати на факультет іноземних мов, однак батько наполіг: «Мову знати обов’язково, але треба мати й спеціальність». Позаяк дівчина завжди цікавилася юриспруденцією, Ірина вступила в 2001 році до інституту підготовки кадрів для органів прокуратури Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство. Одразу студентці запропонували перевестися на факультет підготовки юристів для Міністерства закордонних справ, оскільки добре володіла англійською та німецькою мовами.

Впродовж навчання в національній академії брала участь у різних всеукраїнських конференціях, писала наукові статті та за високі досягнення в науковій діяльності отримувала іменну стипендію Верховної Ради України. На останньому курсі працювала помічником-консультантом народного депутата України.

Після отримання диплома спеціаліста Ірина вирішила продовжити навчання за кордоном. Дівчина розіслала документи до університетів Швеції, Нідерландів та США для вступу у магістратуру. Каже, що в Україні школа міжнародного права не так добре розвинена. Отож, Ірину запросили на навчання до Лундського університету Швеції, який вона успішно закінчила в 2008 році.

Світлана Марчук пишається донькою: «В дитинстві Іринка завжди казала, що буде дипломатом, була лідером».

ВОЛИНЯНКА БРАЛА УЧАСТЬ У СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ ПРОТИ ПРЕЗИДЕНТА ЛІБЕРІЇ

Після закінчення магістратури Ірина Марчук поїхала на 10 місяців у Гаагу, де працювала над справою у Гаазькому міжнародному трибуналі щодо колишньої Югославії. Зокрема, працювала у складі прокурорської команди, яка займалася розслідуванням злочину геноциду у колишній Югославії – найбільшій справі за історію суду.

Також волинянка працювала у прокурорському відділі Міжнародного спеціального суду із Сьерра-Леоне у справі проти колишнього президента Ліберії. Ця гучна справа відома у світі під назвою «Про криваві діаманти», у якій судили колишнього президента за надання допомоги повстанцям у Сьерра-Леоне, що вели воєнні дії та скоїли злочини проти людства.

За той час дівчина вступила в аспірантуру в найстаріший данський університет у Копенгагені. Ірина пригадує: коли приїхала в Данію, то, крім неї, не було жодного міжнародного студента. Вона стала першою, так би мовити, експериментальною аспіранткою.

Українка розповідає, що всі роки вчилася безкоштовно, до того ж отримувала стипендію від іноземної держави. Університет брав на себе усі витрати, які стосувалися написання та публікації докторської дисертації. За цей період дівчина побувала у науково-дослідницьких центрах з міжнародного права Кембриджського (Великобританія) та Єльського (США) університетах. Ірина Марчук запевняє, за кордоном створені усі необхідні умови для навчання аспірантів.

Аспірантуру Ірина закінчила за 2,5 роки, отримала науковий ступінь доктора права, хоча, згідно з умовами, навчання триває 3 роки. Як перспективному науковцю їй запропонували викладати в Копенгагенському університеті. Згодом волинянка отримала звання асоційованого професора.

ВИКЛАДАЄ В ДАНІЇ, АЛЕ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ГРОМАДЯНКОЮ УКРАЇНИ

Світлана та Віталій кажуть, що в Україну донька приїжджає рідко, частіше вони відвідують її.

«У Данії все набагато простіше. Там всі їздять на велосипедах, ведуть здоровий спосіб життя», - ділиться враженнями мама Світлана.

Хоч батьки сумують за донькою, та все ж щасливі, що її життя складається не біля них.

«А у нас ще одна донька є», - жартує батько. Молодша Наталя теж юрист.

Сама ж Ірина Марчук вже отримала дозвіл на постійне місце проживання в Данії і давно думає не українською.

«Коли приїжджаю в Україну, відчуваю себе туристом у своїй державі, а після проживання в багатьох європейських країнах – космополітом», - каже волинянка.

Та попри все, відомий данський вчений-науковець міжнародного кримінального права все ж залишається громадянином України.