Вся ця історія розпочиналася в 2007 році із зловживань, нечесних дій, порушень діючого законодавства перш за все працівниками Ківерцівського Територіального відокремленого безбалансового відділенн (ТВБВ) Державного Ощадного Банку України при видачі іпотечного кредиту підприємцеві О.В.Возняк, тому фінал її закономірний – судовий розгляд. Та про все по порядку. У 2007 і на початку 2008 банки щедро роздавали кредити під невисокі проценти. Бери – хто бажає. Олена Валеріївна вирішила облаштувати холодильне підприємство. Взяла в оренду на 50 років півгектара землі. Планувала  закупити два великих рефрижератори на 40 тонн одночасного заморожування кожен, обладнати автостоянку, звести будиночок та збудувати трансформаторну підстанцію. Тобто, зробити все необхідне, щоб належно складувати, зберігати та заморожувати лісову продукцію – ягоди та гриби для подальшого продажу за кордон. Такий бізнес тоді приносив значні прибутки. Але для реалізації цих планів потрібні були кошти, великі кошти.

 О.В.Возняк звернулася в Ківерцівське відділення Державного Ощадбанку. Там їй порадили оформити іпотечний кредит під 18 процентів річних , що було на той докризовий час досить високою процентною ставкою. Олена Валеріївна вирішила ризикнути і погодилася на такі умови. Вже 3 липня 2007 року обидві сторони підписують іпотечний договір. Банк погодився видати підприємцеві в кілька траншів (етапів) 700 тисяч гривень під 18 процентів річних до червня 2010 року, визначивши « предметом іпотеки» нерухоме майно позичальниці – однокімнатну квартиру в селі Зміїнець  Луцького району площею 39,3 кв. м., вартістю 184 771 гривня. Тобто видали іпотечний кредит не на будівництво чи придбання, а на давно зведене житло. В цьому і є перша махінація між банком і позичальником, де банк погодився виділити в чотири рази більше коштів за вартість, так званого  «предмету іпотеки». Олена Валеріївна могла тоді за ці гроші, а це більше 150 тисяч доларів, купити шикарні житлові апартаменти в Києві чи Луцьку, а за непогашений кредит просто віддати свою однокімнатну квартиру.

Однак, вона вирішила серйозно зайнятись бізнесом. Звела будинок, закупила необхідне холодильне устаткування, впорядкувала і огородила територію, збудувала трансформаторну підстанцію. Здавалося, справи пішли вгору. Але тут грянула криза. Олена Валеріївна намагалася щомісяця перераховувати банку за кредит по 12 - 14 тисяч гривень, та цього виявилось замало. Банк почав нараховувати штрафні санкції , пеню. З 2007 по 2010 рік О.В.Возняк повернула банку понад 400 тисяч гривень, але станом на квітень 2010 виявилося, що позичальниця, враховуючи всі нарахування , винна банку ще більше 600 тисяч гривень. І тут в Ківерцівському ТВБВ знайшли нібито вихід - запропонували О.В.Возняк укласти новий іпотечний договір. З такою ж пропозицією звернулись і до її матері – Р.П.Дюкаревої.

Такі іпотечні договори у 2010 році банкіри змусили підписати О.В. Возняк та Р.П. Дюкареву

 «Нам діватись не було куди, почались претензії , потім погрози з боку банку, та й кредит хотілося погасити», - розповідає Раїса Петрівна. В 2010 році інші банки понижували процентні ставки, а нам навпаки підвищили, - «оформили іпотеку під 23 проценти, що на 5 відсотків більше, ніж було».

І тут Ощадбанку  здійснює чергову аферу. Суть махінації у двох іпотечних договорах, укладених О.В.Возняк та Р.П.Дюкаревою та Ківерцівським ТВБВ в особі Я.А.Тишкевича. До речі , попередній договір теж підписував він. Якщо в документі 2007 року до іпотечного договору додається договір  відновлювальної кредитної лінії, то в іпотечному договорі 2010 року укладеному з О.В.Возняк, цього документа уже нема, додається просто кредитний договір. В іншому ж іпотечному договорі, укладеному з Р.П.Дюкаревою невідомо для чого і чому зявляється договір поруки. Банк свідомо йде на порушення, адже в законах України про іпотеку та іпотечне кредитування чітко сказано, що при видачі іпотечного кредиту ніякої застави чи поручительств не потрібно. В документі , що назвали іпотечним договором, банк взагалі не вказує , для чого Дюкарева оформляє іпотеку, ніякої відповідальності перед Раїсою Петрівною банкіри не несуть, однак вона бере на себе зобов’язання погасити борг О.В.Возняк. При тому «предметом іпотеки» є давно  збудована і облаштована квартира Раїси Петрівни. І в даному випадку банк допускає чергове зловживання.

Ще більшу махінацію допущено в іпотетечному і кредитному договорах, укладених Ощадбанком з О.В.Возняк.  В документі написано: «1.1.Банк зобов’язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 630000,00 (шістсот тридцять тисяч грн..00 коп.) грн.(надалі – Кредит), а Позичальник –зобовязується прийняти, належним чином використати та повернути..., а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 23 (двадцять три) проценти річних в порядку, на умовах та в строки , визначені цим Договором».

Далі в документі йдеться, що кредит надано терміном до 2020 року,а «надання кредиту здійснюється одноразово з кредитного рахунку відкритого у ВАТ «Ощадбанк» готівкою або шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника або іншого одержувача коштів , зазначеного в розрахункових документах Позичальника протягом 1 (одного) робочого дня…»  На папері банк все обставив так, нібито О.В.Возняк готівкою отримала 630 тисяч гривень, хоч фактично вона цих грошей і в очі не бачила. Шляхом махінацій з документами на неї просто повісили борг 2007 року. Законність таких кримінальних дій повинні дати компетентні органи. В іпотечному договорі 2010 року взагалі ніде документально не згадано про борг попередньої іпотеки, про відповідальність позичальників та умови погашення того кредиту. Якщо банк хотів повернути попередній іпотечний кредит , то мав би реструктуризувати чи пролонгувати попередній договір, а не видумувати різні корупційні схеми з підписанням нових іпотечних договорів і нібито виділенням нового кредиту. Тепер уже О.В.Возняк може звернутися до суду про невиконання банком умов іпотечного договору 2010 рік. Все може повернутися у зворотньому  напрямку.

Навіть в позивній заяві до Луцького міськрайонного суду про «стягнення на предмет іпотеки» Ощадбанк  не може належно обґрунтувати і підтвердити , що О.В.Возняк готівкою видавався кредит в сумі 630 тисяч гривень. Копії операційного відділу Ощадбанку і заява Возняк про видачу готівки є просто папірцями, а не документами, які б свідчили , що гроші Олена Валеріївна взяла. Видаткового касового ордеру, інших підтверджуючих документів про отримання коштів просто нема. То як вона може розраховуватись за те , чого не отримувала. Що гроші з банку 29.04.2010 року не видавались, легко перевірити , звіривши обіг коштів за цей день.

«Банкірам сподобалось наше житло», - розповідає інша учасниця іпотеки Р.П.Дюкарева - « Воно знаходиться в гарному місці при виїзді з Луцька. Про це мені прямо сказали в банку. Банкіри понад усе хочуть прибрати до рук наші квартири. Я взагалі ніякого іпотечного кредиту не брала , але банк уже здійснив опис моєї трикімнатної квартири. Не можемо третій рік приписати дитину, що народилася, бо банкіри забрали домові книги».


Р.П. Д.карева змушена провести оціку своєї трикімнатної квартири

Звичайно, кредити віддавати потрібно. Але необхідно також чесно проводити кредитування. В даному випадку іпотечні договори 2007 і 2010 років назвати іпотекою , відповідно до діючих законів  України назвати важко. Це – зловживання і махінації банку, спрямовані на те, щоб підставити позичальника, а потім забрати все , що в нього є.

Аргументую сказане. Невже у обласному управлінні , Ківерцівському ТВБВ Ощадбанку України не знають , що таке іпотека , іпотечний договір та іпотечний кредит? Тоді почитаємо їм курси лікбезу. Здавалося б, ази ведення та оформлення документації мають знати всі банківські клерки. Однак іпотечне кредитування на Волині трактують по своєму.  Закон чітко визначає, що «іпотека - це застава нерухомого майна , що залишається у володінні заставодавця» (ст. 575 Цивільного Кодексу України). В законах України  «Про іпотеку» та «Іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» термін іпотека трактується як  система довгострокових кредитів , що видається на 10 - 15 років. У випадку застосування іпотеки предметом застави виступає житло, будинок  чи квартира, на придбання якого виділяється іпотечний кредит. Скажемо доступною мовою. Банк дає гроші на придбання чи будівництво житла на значний термін.Це житло залишається у володінні банку, тобто є предметом іпотеки до повного погашення кредиту. Договір іпотеки – це договір про заставу нерухомого майна, на придбання чи будівництво якого виділяються кошти. Не сплатив кредит – заберуть це майно або його частку. Сплатив - воно переходить у власність. Більше нічого у позичальника забирати не можна. Ніяких гарантів, поручителів чи застави при оформленні іпотеки не потрібно. Так кажуть закони України  Що ж натворив банк у нашому випадку? В 2007 році видав іпотечний кредит взагалі невідомо під що. 2010 року банкіри вдалися до більшої махінації . Замість того , щоб переоформити попередній договір 2007 року , підписують нові іпотечні договори з багатьма порушеннями чинного законодавства. Втягують в цю аферу Р.П.Дюкареву, змушують її  підписувати договір поруки, хоч цього при оформленні іпотеки робити не потрібно було. Ми показали ці іпотечні договори – шедеври банківської еквілібристики доценту кафедри економічної теорії та міжнародної економіки Луцького Національного технічного університету, кандидату економічних наук О.М.Лютак, спеціалісту з питань іпотеки.

«Всі ці документи складені з грубими порушеннями діючого законодавства»  - констатує Олена Миколаївна. - «Банк взагалі не поцікавився предметом іпотеки, тобто, для чого виділяє фінанси». 

Такої ж думки і відповідальні працівники Управління Нацбанку України у Волинській області. Якщо подібну оцінку дадуть фінансові експерти, то ці договори можуть бути визнані неправочинними.

 А поки що  банкіри звернулися до суду з позовом про «про стягнення на предмет іпотеки та виселення з житла О.В.Возняк та Р.П.Дюкаревої. Сума боргу уже сягає більше 770 тисяч грн. Як оцінить аргументи банкірів Луцький міськрайонний суд, дізнаємось уже наступного тижня.

А тим, хто захоче брати будь який кредит, зокрема іпотечний, варто десять раз прочитати умови кредитування , перш  ніж підписувати документи, зважити всі ризики. Завжди слід пам’ятати народну поговірку, що безплатний сир буває тільки в мишоловці. В нашому випадку  таку мишоловку банкіри підсунули позичальнику, але потрапили в неї самі.

Ярослав АНДРУСЯК