Те , що трапилось з торчинськими підприємцями, нагадує  події лихих  90 – х років минулого століття. Тільки тоді до розв’язання різних  спорів бралися бритоголові бандюгани,  а   в даному випадку до вирішення здавалося б дріб’язкового конфлікту залучили співробітників виконавчої служби Луцького району, працівників селищної ради Торчина , а також міліціонерів і спец призначенців «Беркуту». Проти 3-х беззахисних  жінок виступило майже 20 служивих. З розмахом операцію з ліквідації торгових палаток розпочали з самого початку. Вже о 4–й годині ранку 21 серпня минулого року «беркутівці» зупинилися за свідченнями людей біля автозаправки Торчина. Про окремі епізоди цієї події видання « Під прицілом» вже розповідало. Ми постараємося скласти цілісну картину  того, що відбувалося, зупинимося на нових  невідомих фактах.

       -  На початку 6 –ї години ранку прибігли сусіди і розповіли, що до нашого базарчику приїхало багато міліціонерів, пригнали кран і автомобільну платформу , щоб завантажити наші контейнери  і вивезти їх, - пригадує потерпіла  Наталія Міщук. – Ми з Іриною Онещак  та Інною  Бенесь побігли спасати свій товар.

       Звичайно, на місці вчинився гармидер, штовханина , крики, люди не захотіли втрачати нажите нелегкою працею добро. Працівники виконавчої служби наполягали на тому, що вони виконують рішення господарського суду, щоб знести кіоски трьох підприємців.

      На рішенні  господарського суду зупинимось  окремо. У зв’язку з тим, що Торчинська селищна рада в односторонньому порядку розірвала договір оренди з названими підприємцями ( законність цього рішення викликає великий сумнів), суд зобов’язав трьох підприємців  звільнити територію ринку. Чому селищна рада односторонньо розірвала договори оренди і подала до суду  лише трьох підприємців із  22 –х , що тут перебували,  також залишається без відповіді.  До того ж  в  рішенні господарського суду конкретно не  написано , що  потрібно  прибрати  контейнери чи кіоски.


На цьому місці раніше теж була торгова точка

    -  Нас  ніхто  не попереджував, що необхідно демонтувати контейнери. До того ж ми оскаржили рішення господарського суду у вищестоящій інстанції, то ж ніяких дій судові виконавці не повинні були здійснювати,- додає Ірина Онещак

      А вони навпаки вирішили чинити нагло і зухвало. Вдалися до залякувань жінок-підприємців. Заручившись підтримкою рядових міліціонерів і «Беркуту» не тільки почали демонтаж контейнерів, а й в цей  же день , 21 серпня 2013 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Луцького району виносить постанову про накладання штрафу  в сумі 340 гривень на Ірину Онещак, Інну  Бенесь та  Наталію  Міщук «за повторне невиконання рішення суду»  у строк, встановлений  державним виконавцем. Що ці папери були заготовлені  зазделегідь, сумнівів не викликає. Роздруковану постанову  вручили підприємцям одночасно з «наїздом» на них.

     Не сиділи осторонь і працівники міліції з «беркутівцями». В сутичці, звісно, постраждали  жінки, але саме їх потім звинуватили в тому, що вони порушували громадський порядок, проявляли непокору, «шарпали за форменний  одяг працівників міліції», тобто, три жінки нанесли  непоправну образу  майже 20  міліцейським, спецпризначенцям та судовим виконавцям. Які знайомі формулювання обвинувачень  на адресу для справді потерпілих підприємців. Коли справа заходить про безчинства людей в пагонах, вони видають себе  жертвами і постраждалими, а тих, до кого застосовувалась сила, роблять винними. На фотографіях, які є в нашому розпорядженні, чітко видно бойові стійки міліціонерів, їх  зціплені кулаки, а поруч -  лежать  потерпілі жінки-підприємці. Отримані Наталією Міщук синці зафіксовано  медиками, однак цю довідку ніхто до уваги не бере. То хто ж постраждав у тій сутичці і хто винен. Питання риторичне.


Постраждали саме жінки-підприємці, а їх ще й звинуватили в непокорі і порушенні громадського порядку

      В той же день, 21 серпня торік  потерпілі  подзвонили в чергову частину Управління Внутрішніх Справ області. До них примчав сам начальник управління Олександр  Терещук. Він ніби то і з розумінням поставився до жінок, не заперечував порушень з боку виконавчої служби, пообіцяв розібратися «законно чи незаконно діяли працівники міліції», а також звернутися до губернатора області Бориса Клімчука, як допомогти людям вирішити їх проблеми. Все це є на відео в нашому розпорядженні, можете подивитися. А чим закінчилися всі ці обіцянки, думаю, неважко здогадатися. Нічим.

Олександр Терещук наобіцяв людям багато...

Переглядаючи відеозйомку піврічної давнини, яку зробили самі потерпілі, подив викликає цинізм усіх чиновників – учасників дійства, які фактично потоптались по гідності людей, що чесно заробляють свій шиматок хліба, утримують сім'ї, сплачують податки, щоб утримувати тих же міліціонерів. Видно, ласий шматок землі в Торчині комусь дуже припав довподоби. І потужно запрацювала ціла державна машина – селищна рада, міліція, виконавча служба, прокуратура, щоб вигнати звідти неуступливих підприємців. Не гребували і не гребують ніякими методами. Невже для того, щоб прибрати три торговельні точки, треба було крім виконавчої служби і працівників селищної ради залучати ще  до десятка міліціонерів і 5 співробітників «Беркуту». Скоріше всього, хотіли нагнати страху на людей, щоб іншим лячно було.

      Та й виконавчі дії потрібно було проводити законно, чистими руками. Адже рішення господарського суду Волинської області  і досі знаходиться на розгляді у  Вищому Господарському Суді України, тож законність дій виконавчої служби Луцького району викликає великий сумнів. Та й хто давав накази залучати до незначного буденного конфлікту спецпідрозділ «Беркут».  Адже цей спеціальний підрозділ призначений для силового  забезпечення операцій міліції, у місцях з складним кримінальним середовищем, для затримання небезпечних злочинців. Підпорядкований він на місцях безпосередньо начальнику УМВС чи його заступнику з громадської безпеки. То ж хто всетаки віддавав наказ спецпідрозділу і яка була в необхідність? Не в поліцейській державі живемо, поки що.

      Жінки звернулися в районну, а потім в обласну прокуратуру на неправомірні дії працівників міліції, чим тільки викликали гнів правоохоронців .

        - У прокуратурі Луцького району нам відверто погрожували,- розповідають

  Наталія Міщук та  Ірина Онещак.- Сказали, що закатають  в асфальт, що проти нас будуть порушені справи.

       Ось така допомога. Обіцяного прокурором чекати довелось недовго. Вже в жовтні  проти підприємців порушили кримінальну і адміністративні справи за злісне невиконання рішень господарського суду та непокору працівникам міліції. Першою такого тиску і шантажу не витримала Інна Бенесь, яка фактично погодилась із звинуваченнями, аби її тільки не чіпали надалі. Наталія та Ірина вирішили відстоювати правду до кінця і продовжили доводити свою невинуватість. Навіть коли Луцький міськрайонний суд притягнув їх до відповідальності за недотримання громадського порядку, «вчинення адміністративних порушень» і непокору працівникам міліції, а потім закрив справу у «звязку закінченням строків накладання адміністративного стягнення», вони не погодились з цим рішенням і оскаржили його в Адміністративному суді Волинської області. Адмінсуд  повністю виправдав жінок, довів,  як абсурдність звинувачень, так і безграмотність тих, хто фабрикував звинувачувальні документи. Досі відстоюють Міщук і Онещак у Вищому Господарському Суді України рішення господарського суду Волинської області, а відповідно і накладання штрафів виконавчою службою Луцького району і звинувачення їх щодо злісного невиконання рішення господарського суду, за яким порушено кримінальну справу.  Задали роботи бідолашним жінкам правоохоронці.

      Про тиск на підприємців свідчить і той факт, що навіть державний адвокат відмовився захищати жінок в судах, бо не хоче іти на конфлікт з міліцією і прокуратурою.

       А як відреагували в обласній прокуратурі на дії самих міліцейських, для чого посилали в Торчин «Беркут» ? В офіційній відповіді з обласної прокуратури сказано: «Установлено, що старшим слідчим слідчого відділу прокуратури області Денищуком В.А. 30.10. 13 закрито вказане кримінальне провадження… у звязку із відсутністю у діянні працівників УМВС України у Волинській області складу кримінального правопорушення…. згідно Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії  чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються суддею місцевого суду за правилами судового розгляду».

      У постанові старший слідчий Денищук зазначає , що « працівниками РМОП «Беркут» була надана допомога працівникам Луцького РВ УМВС , а саме , ставши у ланцюжок, вони відтиснули громадян Онещак , Бенесь та Міщук від одного з контейнерів.»  А хіба цього не могли зробити самі міліціонери. Не взяв слідчий до уваги свідчення потерпілих жінок , те , що їм нанесли тілесні пошкодження. Зате вагомими  виявилися аргументи голови селищної ради, працівників виконавчої служби, самих міліціонерів, які успішно провели бойову операцію і захищалися від жінок-підприємців. Ну чим не театр абсурду?

       Жінки не погодилися з висновками прокуратури і оскаржили постанову в Луцькому міськрайонному суді. Суддя Алла Борнос постанову старшого слідчого  обласної прокуратури Денищука про закриття кримінального провадження скасувала. Дії правоохоронців 28 серпня минулого року прокуратура області буде оцінювати заново. Судова тяганина і ходіння по кабінетах прокурорів для Ірини Онещак і Наталії Міщук будуть продовжуватися невідомо доки.

      Наші журналісти завітали до голови Торчинської селищної ради Юрія Кревського і попросили прокоментувати ситуацію, що склалася. Переказувати все сказане ним не будемо, хто захоче, може подивитися відео. Однак його слова про законність  рішень  влади, про те , що підприємцям стараються допомагати  викликає великий сумнів. І ось чому. Юрій Михайлович, щоб переконати кореспондентів, в тому, що малому бізнесу ідуть назустріч і допомагають, надав рішення селищної ради «Про створення торгових місць». В ньому зокрема йдеться про те ,що на території управління житлового – комунального господарства Торчина будуть створені нові торгові місця, для впорядкування території планується виділити з бюджету  10 тисяч гривень. Та не сказано головного - коли це буде. А людям потрібно працювати і заробляти на шматок хліба вже сьогодні.  Чи не виявиться цей проект прожектом? Адже в генеральному плані забудови Торчина  облаштування нового ринку  не передбачено. То, можливо, це всього-навсього благі наміри  Юрія Михайловича, чи його фантазії.  Або просто – окозамилювання.

Плани в селищного голови Торчина Юрія Кревського великі, та чи реальні?

      І чомусь саме після прийнятого рішення «Про створення нових торгових місць» через півдоби  на старий ринок до підприємців завітали «Беркут», міліція і судовиконавці. Що це, збіг обставин, чи добре продуманий план перерозподілити торгівельну сферу? На це запитання можуть відповісти хіба що сам Юрій Михайлович і ті, хто зачищав ринок від людей, які пропрацювали тут по 15 років.

     Проте старий ринок в плані генеральної забудови є. Варто  докласти чимало зусиль і коштів, щоб його належно облаштувати і впорядкувати. Місцеві жителі подейкують, що старий ринок хотіли прибрати для того, щоб не псувати краєвид і під’їзд до добре обладнаного магазину, яким опікується селищний голова. До того ж власники магазину здають за відповідну плату, як нам розповіли жителі, місця для тих, хто приїздить сюди торгувати різним крамом. Люди торік навіть передали начальнику обласного управління внутрішніх справ Олександру Терещуку фотографії, що свідчать, як нелегально підвозили до магазину  горілчані вироби, та реакції з боку правоохоронців чекають і досі.

       Не буде порядку на невеликому ринку в центрі Торчина  до тих пір, поки державні органи не визначаться із статусом землі, на якій він знаходиться. Навіть державний інспектор управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області Держземінспеції України Володимир Боярчук називає в офіційних документах цю землю по різному: то «комунальною власністю», то «землями запасу», а то «землею державного резервного фонду». Допомогти визначити статус землі торчинського ринку кілька років тому намагалися в обласній раді. Але офіційні документи відсутні, чи хтось їх добре приховав.

       Тільки маючи підтверджуючі документи про те, що це за земля і кому належить,  можна  визначити кому і як нею законно розпоряджатися – здавати в оренду, продавати чи користуватися громаді. Може виявитись, що торчинська селищна рада  користувалася  нею незаконно, як і збирала податки, плату з тих, хто тут торгував і торгує. Все може бути. Та ніхто наводити порядок не поспішає, бо розпоряджатися нічийним дуже легко і вигідно. Чому ж на це не звернули увагу в прокуратурі області, коли здійснювали перевірку?

    Ярослав АНДРУСЯК