Домашня полуниця господинь радує лише цвітом, а на ринках Луцька вже торгують цією соковитою ягодою. Та чи така вона гарна на смак, як на вигляд? Чи контролює хтось її якість? У неділю, скупляючись на Центральному (старому) ринку Луцька, вирішила провести невеличке розслідування, але не як журналіст, а як звичайний покупець, - пише Вісник.

Того вихідного дня полуницею торгували лише у двох місцях. У будні її було значно більше. Ціна, як на мене, дещо кусюча. Кілограм коштує 45 гривень. Трохи прим'яті ягоди віддають на десять гривень дешевше. Найактивніше купують цей товар бабусі-пенсіонерки. Чую, як одна жіночка розповідає продавчині, що йде до внука у гості, от і хоче його побалувати смакотою.

- Невже не боїтеся, що ці ягоди з нітратами? - запитую бабусю.

- А зараз усе шкідливе, куди не глянь, - байдуже забрала покупку.

Цікавлюся у продавчині, звідки завезли ягоди. «Із Закарпаття», - отримую коротку відповідь. «А з якого району, села?» «Не знаю». «Маєте документи, які підтверджують їхню якість?» - видаю із себе прискіпливого клієнта. «Не маю, - відрізає дівчина. - Он хазяїн стоїть. Йдіть його питайте». За кілька метрів, поряд з апельсинами, бананами, помідорами, вабить до себе полуниця. На картонці написано, що вона із Закарпаття. Та чи варто вірити такій «вивісці»? Попередні запитання переадресовую симпатичному чорнявому хлопцеві, який відмовляється представитися - мовляв, для чого це покупцеві.

- Клубніку привіз із Закарпаття, село Заріччя, - радо розповідає, - а документи всі є, тільки забув їх вдома, тому не можу показати. Ніхто з людей їх і не питає, то ви одна така прискіплива.

- А коли перевірка якась прийде? Що тоді робитимете?

- Я живу на Київському майдані, то скочу й привезу. Але хто їх перевіряти буде? - махає рукою. - Іноді місцева, базарна перевірка прийде.

Телефоную у Зарічанську сільську раду Іршавського району на Закарпатті, щоб дізнатися, чи мають цьогоріч щедрий врожай полуниці, що нею постачають Волинь. Працівниця сільської ради з подивом зізнається, що вперше чує про те, що у них скупляють полуницю.

- По-перше, у нашому селі її не садять так масово, щоб продавати, - наголошує жінка. - Здебільшого для домашніх або щоб самому на базар везти. Перекупників у нас не було. На полуницю ніц не даємо довідок. На капусту, помідори видавали. Певно, вас хтось обдурює. Питайте у того пана документи - і все буде ясно. 
Оскільки пан забудькуватий, то телефоную у Волинську обласну санітарно-епідеміологічну станцію, щоб дізнатися, чи проводить хтось перевірку якості ранніх ягід. Як виявилося, після реорганізації це уже не в компетенції працівників служби. Лише у випадку, якщо ви, не дай, Боже, отруїлися полуницею чи, скажімо, вишнею і надумали письмово скаржитися на того, хто підсунув таку «свиню», вашу заяву обіцяють ретельно розглянути і зреагувати. Завідувачка Луцького міськрайонного відділу лабораторних досліджень державної установи «Волинський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» Наталія Шелеп підтвердила, що віднедавна вони контроль не проводять. 

- Працюємо лише за індивідуальними письмовими зверненнями, але ця послуга платна, - сказала Наталія Павлівна.

Шукати безкоштовних перевіряльників порадила у ветеринарній службі, яка має функціонувати на ринках. 

У середу полуниці було чимало. І ціна знизилася. За кілограм просили від 20 до 35 гривень. Працівниці державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи №1 Управління ветеринарної медицини міста Луцька запевнили, що постійно контролюють якість ягід:

- Полуниця, якою торгували два тижні тому, мала незначний вміст нітратів. А та, що зараз продають, безпечна. Наші дослідження підтверджує спеціальний документ, який обов'язково видаємо продавцеві. Хай покупці вимагають показати його.