Нині так багато мовиться про патріотизм, особливо у цей непростий час, коли йдеться про єдність держави. Так символічно на будинках українців вітер колише рідні два кольори - блакитний та жовтий. У однієї з луцьких сімей теж на балконі є прапор. Для них він означає дуже багато: і щемне патріотичне, і не дуже приємне. Вони знають ціну почуттів, - інформують у прес-службі Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк».
Лучанин Тарас Сироватка разом із дружиною Ольгою у шлюбі уже десять років. Подружжя має двох діток - Максимка та Надійку.
Луцька родина жила, як усі - тихо, спокійно, звісно, не без труднощів, бо живуть у трикімнатній квартирі з трьома хоч рідними, але різними сім’ями. Не нарікали, але було до чого прагнути. На жаль, усі накреслення «підкорегувала», так би мовити, неоголошена війна. Тарас потрапив в АТО під час другої хвилі мобілізації.
«Коли нас набирали, то казали, що далі Волинської області ми не поїдемо. Розповідали, якщо росіяни підуть в Білорусь, то тоді буде проблема. Сказали, що наш штаб в Ратно буде і там по кордону нас розкидають. Але не так сталось, як гадалось. Вийшло, що нас спочатку перекинули в Сумську область, півтора місяця там постояли, а потім уже в Дебальце», - розповідає військовий.
Як розповідає Тарас, найважче було пояснити дітям, куди подівся тато.
«От старшому то якось можна пояснити. Хлопець - є хлопець, він розуміє, що це таке. А доньці складно розповісти. Я приїжджав додому на вихідні, нас відпускали, то було складно пояснити доньці, що я їду в армію служити. Я їй говорив, що у відрядження їду. А одного разу, коли сказав, що йду в армію - то кричала біля дверей: «Тату!» і півночі не могла заснути», - ділиться Тарас.
Зі слів дружини військового Ольги, коли Тарас повернувся додому, то діти його не впізнали. Весь змучений та чорний від сажі.
Коли снаряд влучив у барак, де був Тарас, йому пощастило – втратив речі, але сам залишився живий. Контузія – то «квіточки», порівняно із тим, що могло б бути. І вже тут, вдома, зрозумів, що його чекає ще одна війна - за право отримати допомогу.
Військовий у списках є, але вважається добровольцем. Тарас розповідає, що йому в документах написали, ніби він доброволець. А зараз він навіть не може отримати пільги на комунальні послуги.
Після контузії Тараса мали б комісувати, та неочікувано 17 серпня 2015 йому прийшла ще одна повістка.
«Вірите? Хочеться назад. Може, подумаєте, що ідіот якийсь, але тягне, є потяг, сумління якесь», - ділиться боєць.
«Образливо за хлопців. Правду по телебаченню показують, що немає ким замінити військових на передовій», - додає чоловік.
Сім’я Сироваток - учасники проекту психологічного сімейного відпочинку від Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Упродовж трьох днів родина активно відпочивали на базі теремнівського маєтку.
Всупереч пережитому, сім’я вірить у те, що все буде добре. Незважаючи ні на людську підлість, ні на байдужість. Тарас та Ольга знають, що недарма вивісили прапор України на своєму балконі.
«Добрі люди дійсно є. Є й такі, що може бояться бути добрими, або не хочуть. Але більшість людей - добрі. Я дійсно переконався - хто є хто», - додає наостанок Тарас.
Коментарі
коментарів немає