Ігор Палиця вкотре довів, що у Луцьку він – всерйоз і надовго. Потрохи стихли голоси скептиків, які стверджували, що діяльність Фонду «Новий Луцьк» – хитра передвиборча технологія, покликана лишень задурити голови лучанам. Роки кропіткої праці, мільйони вкладених у Луцьк коштів, низка цікавих і прогресивних ідей, а головне – стійкі наміри й надалі допомагати землякам та розвивати рідне місто.

Аби мати змогу втілювати задумане, місту потрібні системні зміни. Так само, як потрібні вони усій країні. Власне, саме тому Ігор Палиця увійшов до політради нової амбітної політичної сили – «Українського об’єднання патріотів – «УКРОП». І саме навколо неї він формує свою команду на Волині та в Луцьку, - повідомляє прес-служба Фонду.

– Ігоре Петровичу, ви – корінний лучанин. Як і ваші батьки, ви завжди переймалися долею рідного міста. Це якось пов’язано з ідеєю створити Фонд, допомагати землякам?

– Мої батьки живуть у Луцьку. Вони часто розповідали про ситуації, коли потрібно було комусь допомогти. Я це робив. Завжди був переконаний: якщо Бог дав можливість заробляти гроші, то треба використовувати їх не тільки для себе чи для бізнесу. З часом ця думка і оформилася в ідею заснувати Фонд, аби допомагати системно.

Власне, ідея створити його виникла приблизно на початку 2011 року. Я довго обговорював це з друзями і близькими. Тоді навіть уявити не міг, що організація набере таких обертів. Більше того, я не мислив так масштабно і не збирався витрачати стільки грошей. Але у 2012 році, коли балотувався від Луцька до парламенту, побував у багатьох комунальних службах, медичних та освітніх закладах, послухав людей, які там працюють. Після цього я й зрозумів, у якому жахливому стані перебуває місто.

І тому Фонд, який у 2011 році запрацював з одними фінансовими розрахунками, нині суттєво збільшує свої витрати. Я ж протягом останніх років отримую велике моральне задоволення не тільки від можливості допомагати людям, а й від кількості витрачених коштів. Я почав розуміти, що гроші приносять насолоду тільки тоді, коли ти їх витрачаєш правильно. А Фонд це робить саме так.

 

– Чи має Фонд чіткий план розвитку певних галузей у місті? Скажімо, медицини, освіти чи спорту?

– Єдиної і чітко прописаної програми роботи Фонд не має. Але є непорушний і незмінний принцип – науковий, спортивний та здоровий спосіб життя лучан. Над цим ми й працюємо. Причому з усіма верствами населення. Починаючи від того, що даруємо вишиванки і книжечки новонародженим, завершуючи допомогою ветеранам, інвалідам, пенсіонерам.

Звісно, Фонд підтримує різні галузі життя міста. Але зізнаюся: наша робота – це великою мірою спонтанні дії. Бажання допомогти, яке йде від серця. У нас немає технологів чи аналітиків, які підказували б, як краще зробити, щоб сподобатися людям.

Усе інакше: хтось приходить до нас з ідеєю або ж ідея народжується в мене особисто. От, скажімо, задум побудувати в Луцьку три великі басейни з’явився буквально місяць тому. Під час однієї з поїздок за кордон я побачив, як місцеві плавці тренувалися в 50-метровому басейні, оцінив їхні здобутки й подумав: якщо ми хочемо, щоб наші спортсмени досягали реальних результатів, їм потрібні хороші умови для тренувань, організовані згідно з олімпійськими стандартами.

– До речі, щодо ваших ідей. Чи схвально оцінили нещодавно озвучений вами намір фінансувати роботу лікарів у школах Луцька?

– Більшість підтримала таку ідею. Але є й скептики, які кажуть, що це неможливо. Мене це направду дивує. Фонд пропонує свою професійну допомогу, дає фінанси, а хтось відразу починає сумніватися, ще нічого не зробивши. Неможливо у них – буде можливо у нас. Не зробите ви – зробимо ми.

– Нещодавно ви заявили, що будете підтримувати голову правління Фонду «Новий Луцьк» Олександра Товстенюка у намірах балотуватися на посаду луцького міського голови. Яким, на вашу думку, мером буде Товстенюк?

– Передусім я думаю не про мера Товстенюка, а про Луцьк. Про місто, яке мусить бути сучасним, комфортним для життя, європейським. Аби так було, аби Луцьк прокинувся, розворушився, почав розвиватися – потрібні молоді люди з досвідом. Люди, яких не цікавлять хабарі, наділи землі чи можливість купити ласий шматок на закритому аукціоні. Ці люди мають пов’язувати своє майбутнє з містом, мають хотіти, аби їхні діти жили і навчалися тут. Ці люди на запитання «Звідки ти?» мають із гордістю відповідати: «Я з Луцька!». Саме такою людиною, яка здатна зробити це місто європейським, я бачу Олександра. Але наголошу ще раз: насамперед – європейський Луцьк, а тоді вже – мер Товстенюк.

 

– Та все ж, якої ви думки про Олександра Товстенюка як про людину, як про керівника, як про бізнесмена? Впевнена, багатьом лучанам ваша думка і цікава, і важлива…

– Пригадую нашу першу з ним розмову… Він тоді хотів мене вразити: оцінкою ситуації, думками, власним баченням. Довгий час я до нього придивлявся, перевіряв. І сьогодні можу сказати, що не помилився. Він – надійна у всіх сенсах людина.

Олександр Товстенюк – успішний бізнесмен. І так само успішно під його керівництвом вже не один рік працює Фонд «Новий Луцьк». Я бачу, як вдало підібраний колектив у Фонді, яка там внутрішня атмосфера. Без сварок, без «перетягування каната». Тільки позитив, енергія, налаштованість на допомогу людям. Мені подобається, як Олександр працює з підлеглими. Показово: у Фонд часто приходять молоді люди, які хочуть тут працювати.

– Рекомендувати людям обрати когось лідером міської громади – це відповідально. Чи вірите ви, що Олександр Товстенюк виправдає ваші сподівання на новій посаді, якщо його оберуть?

– Вірю. Я впевнений, що йому буде нелегко. Але так само впевнений, що він не залишиться сам-на-сам із проблемами. У нього є команда надійних людей. Мені він завжди зможе зателефонувати, порадитися, отримати допомогу. Тому я за нього спокійний.

– Ви згадали про команду Олександра Товстенюка. Очевидно, йдеться і про тих депутатів, які пройдуть у нову міську раду?

– Авжеж.

– Чи будете ви допомагати цю команду формувати? Якщо так, то за якими критеріями?

– Звісно, ми будемо радитися щодо цього питання і підбиратимемо команду разом. Не за критерієм «кум-сват-брат», а шукатимемо справжніх фахівців, людей, які направду хочуть щось змінити. Головними критеріями відбору будуть професіоналізм і порядність.

– Чи можете вже назвати прізвища конкретних кандидатів?

– Виборчий процес ще не почався, але ми працюємо, шукаємо людей. Після того як будуть запропоновані кандидати і в обласну, і в міську ради, я буду зустрічатися з кожним. З кожним!

– За нинішнім законом, депутати можуть обиратися в місцеві ради лише за списками партій. Яку політичну силу ви обрали?

– «Українське об’єднання патріотів – «УКРОП» запропонувало мені очолити список партії на Волині. Я переглянув їхню програму, вивчив стратегію. Багато речей мені імпонує. З ними й балотуватимуся до Волинської обласної ради.

– Останнім часом, з ростом недовіри до нинішньої влади у державі, більшає розмов про третій Майдан. Ви вірите у його реальність?

– Я категорично проти радикалізації вуличних настроїв. Вважаю, що третій Майдан ні до чого доброго не призведе. Але для того, щоб його не сталося, сьогоднішня влада, включно із Президентом, Прем’єр-міністром, та й уся Верховна Рада мають задуматися над тим, що вони роблять. Припинити розігрувати картинку в телевізорі, розводити плачі в газетах чи в публічних промовах, а узятися за політику – економічну, податкову, соціальну. Подивитися, як живе народ. Досить гратися в політику, пора нарешті почати працювати на людей і економіку. Тоді не виникатиме потреби в майданах.

– Ще один невтішний прогноз: дострокові вибори до Верховної Ради, які можуть відбутися вже наступного року. На вашу думку, це справді можливо?

– Якщо так триватиме й надалі, у влади не буде іншого виходу, як дати народу ще одну можливість вибрати парламент. Тим самим дати ще одну надію змінити життя до кращого.

На жаль, жодна із вимог Майдану донині не виконана Президентом та урядом. Більше того, влада приховує точну кількість загиблих у зоні АТО. А народ як вимагав, так і справедливо вимагає тепер імпічменту Президента та імплементації Римського статуту, який дозволить покарати усіх, хто розв’язав війну. Та якщо влада виконає ці вимоги, це виб’є стілець, на якому вона сидить.

Я ж підтримую жорстку парламентсько-президентську республіку, при якій повноваження Президента максимально обмежені, а вся влада належить народу. Так, Президент має бути в країні, але без тієї влади, якою він наділений сьогодні. Не інакше.