Луцький Меморіал Слави – один із тих об’єктів, які можуть зникнути внаслідок хвиль дерадянізації і декомунізації. Адже він – символ радянської епохи. Але навіть те, що відбувалося у той період, – це наша історія. Як її для себе відкриватимуть наступні покоління, залежить великою мірою від сучасників, - пише Громадське.Волинь.

Наразі на луцькому Меморіалі немає жодного пояснення, банера чи інформаційної дошки, які б розповідали туристам і містянам про цю пам’ятку, – зауважила Оксана Сущук, кандидат історичних наук, завідівуч відділу «Книга Пам’яті» Наукового центру історичних студій Волині.

«Коли заходимо на Меморіал, ми повинні зрозуміти його концепцію, функціональне призначення. Чи це є просто камінь, щоб раз у рік до нього прийти, покласти квітки і гарно сфотографуватися, показати, щоб це було «красіво», чи цього не робити. Коли є парк меморіальний, він повинен «жити» в громаді і давати якийсь результат свого «життя». Це не повинен бути лише камінь. Камені нам не потрібні. Він повинен давати якесь значення для майбутнього покоління.»

На переконання Оксани Сущук, на Меморіалі мало туристів через те, що немає путівника, в якому була б інформація про пам’ятку в цілому й кожен пам’ятник зокрема. А встановлення стелли Небесній сотні фахівець називає недоречним – адже пам’ятник ХХІ століття вмістили серед тих, що були розміщені тут ще у ХХст.