Щедрості немає краю. У кандидата на пост мера Луцька Богдана Шиби настільки широка душа, що він готовий віддати усе людям. Щоправда не всім і не своє. Власне минулу каденцію Богдан Павлович тільки й тим займався, що роздавав. А цього разу на вибори він кардинально міняє курс і зібрався навпаки не роздавати, а повертати усе місту. Його виборче гасло так і звучить – "Поверну Луцьк лучанам". Мабуть Богдана Павловича замучила совість, але в цьому випадку кандидату у мери можна побажати "В добру путь". Бо ж завдання у нього не з легких, адже повертати місту потрібно цілі мікрорайони та вулиці, які з легкої руки Богдана Шиби опинилися в приватних руках. А щоб полегшити  цю нелегку роботу нагадаємо, які землі потрібно повертати.

Читайте також: Кандидат на посаду мера Луцька Шиба вдався до брудних маніпуляцій, оббріхуючи свого опонента

Для хороших людей нічого не шкода. Не шкода два гектара землі, не шкода 5 гектарів, не шкода навіть вісім. Аби людина була хороша. Мабуть за таким принципом діяв мер міста Богдан Шиба з 2006 по 2010 роки. Цю каденцію можна назвати найщедрішою. Адже тоді до тодішньої міської ради шикувалися чергами  по землю, бо ж можна було купити багато і не дорого.

Землю продавали не просто гектарами, а вулицями і навіть мікрорайонами. Відтак цілий спальний мікрорайон за 40-им, опинився чи не весь у приватних руках. Тут до прикладу могла б стояти школа, дитячий садочок, міг би бути парк. Але усе заставлене сірими приватними будівлями. І мова йде не про один район міста. Луцьк різали по краях не мов ножем. Відтак гектари землі відшматували і на Львівській, і на Рівненській. Можна сказати пройшлися по колу.

І найцікавіше – окраїну Луцька за каденції Богдана Шиби продавала величезними кусками без жодного аукціону, в одні руки по кілька гектарів і переважно за копійки. 

Мова йде про цю прекрасну ділянки за адресою Цегельна 28. 30 серпня 2006 року цю ділянку площею 5 гектарів 60 сотих продали за 700 тисяч гривень, нібито для обслуговування цегельного заводу. Призначення смішне, адже така територія передбачалася звісно не для обслуговування потреб підприємства. Бо ж вона може вмістити 10 таких цегельних заводів.

Відзначимо, що багато років ця земля заростала бур’янами. Це свідчить, що землю брали навіть не під конкретні цілі, а тому що було можна взяти. І лише у 2015 році власник поміняв призначення і продав ділянку під забудову.

Вже зараз продані Шибою землі поміняли по кілька власників, розпродалися у роздріб. Відтак деякі райони нашого міста складаються виключно з шиномонтажів, зі складів, цехів. Це вулиця Сосюри, і якби дивно вона не виглядала – це наш Луцьк. Тут знову ж таки 30-го серпня продали одразу дві земельні ділянки площею 1,3 гектара за 203 тисячі і 1,5 гектари землі за 295 тисяч. Уточнимо, може хто не зрозумів. Мова йде не про долари, а про гривні.

Знову ж таки 30-го серпня 2006-го року була продана ще одна ділянка на вулиці Дубнівській площею 1 гектар 25 сотих землі за 374 тисячі гривень.

Загалом за одну сесію, чотирьма рішеннями міська рада продала у приватні руки 10 гектарів комунальної землі за півтора мільйона гривень. 150 тисяч за гектар землі у місті. Не інакше як щедрістю такі рішення не назвеш.

Це порахували ті ділянки, які обчислюються гектарами, але окрім оптового аукціону небаченої щедрості землю на цій сесії продавали і в роздріб. По сотих. Дорахуватися скільки коли і де продали землі на сьогодні дуже важко. Ці питання міська рада ухвалювала сотнями. І на кожній сесії вкінці засідання обов’язковим списком йшов ряд земельних питань. Одні рішення пропонувалися на розгляд депутатів окремо, а інші голосувалися пакетами.

25-го жовтня 2006 року на вулиці Вахтангова,16 Волинській фондовій компанії продали 2,5 гектара землі за 400 тисяч гривень.

29 серпня 2007-го року на вулиці Індустріальній,6 підприємству "Інтертрейд" продали 8 гектарів за мільйон 800 тисяч гривень.

А ось земельну ділянку на вулицях Авіаторів – Цілковського площею  2 гектари 90 сотих продали за майже 2 мільйона гривень. Цікаво, що цю ділянку продали навіть не фірмі і навіть не підприємцю, а звичайному громадянину. Зате призначення –  обслуговування виробничої бази. Відтак якийсь Гопанчук Володимир Нафаїлович отримав цілих 3 гектара землі, на якій він мав обслуговувати якусь базу.

Читайте також: "Шиба, як магніт притягував проблеми та створював скандальне поле": як кандидата на посаду мера тричі виганяли з партії

Такі списки безкінечні. Яку сесію не візьмеш Луцьк – меншав на гектари.

Власне як не крути, а в Богдана Шиби є свій пул виборців, які не надякуються за таку щедрість. Бо ж окремим лучанам, таки є за що дякувати і на що сподіватися якщо враз Богдан Шиба знову стане мером.

Хоча відзначимо, після серйозної кар'єри міського голови з високими посадами у нього не дуже складалося. По інерції став депутатом міської ради – це в 2010 році. В 2011 році він аж 3 з половиною місяці завідував сектором регіонального розвитку обласного містобудування. Згодом про Богдана Шибу і геть усі забули. А в 2017 році він став директором Волиньстандартметрології.

Так би мовити з високого поста мера життя спустило Богдана Павловича на землю на звичайні вулиці до звичайних лучан. Може тому він і змінив пріоритети і тепер на вибори іде з гаслами, які з точністю та навпаки протилежні його діяльності у міській раді під час попередньої каденції міського голови. Гасло – "Повернемо Луцьк лучанам". Тому за Богдана Шибу потрібно не просто проголосувати, а притягнути Богдана Павловича за вухо до Луцької мерії, нехай повертає все, що продав і роздав. До речі про роздав – у Луцьку землю за Шиби можна було отримати безкоштовно і на завжди. 

Детальніше дивіться в сюжеті ТРК "Аверс":

Читайте головні новини Волині та України також на нашій сторінці у Facebook