Сьогодні відбулося заключне та вирішальне засідання по справі за позовом АК «Укртранснафта» до луцької фірми «Тірас Арс», яка незаконно продала державну нафту іншій сумнівній фірмі.

Як йдеться на офіційному сайті «Укртранснафти», засновником і єдиним акціонером компанії є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». 

Натомість а державну нафту, яка перебуває у державних нафтопроводах між собою поділили дві приватні компанії, які надежать до бізнесу нардепів-олігархам з Волині. 

Ми вже раніше писали, що дві фірми,  паливно-промисловій групі нардепів Степана Івахіва та Ігоря Єремеєва «Континіум» «Тірас Арс» та «Інвест VEZ» продали одна одній державну нафту.

Ще у 2011 році фірми примудрилися укласти між собою договір купівлі-продажу нафти на 171 мільйон гривень.

І мабуть про цю оборудку ніхто  не знав би і досі, якби не кримінальне провадження, яке раптом відкривають проти АК «Укртранснафта» за те, що вони почали транспортувати «чужу нафту».

«У 2013 році ми законсервували ділянку «Снігурівка-Херсон». В цьому ж році, коли почали проводити відкачку нафти з цієї ділянки, проти нас відкрили кримінальне провадження за статтею крадіжка, бо нафта ніби то вже продана – невідомо ким та невідомо кому. Через деякий час «Тірас Арс» починає заявляти, що це їхня нафта, а її їм продало «Інвест VEZ»,- розповідає представник «Укртранснафта» Олена Лилик.

Керівництво державного акціонерного товариства «Укртранснафта» ніяк не може збагнути як так сталося і позивається до Господарського суду Волинської області, позаяк «власник» нафти – Луцька фірма.

Уже на судових засіданнях розгортаються справжні баталії – представники обох сторін постійно сперечаються та намагаються довести своє право власності на нафту.

Представник ТзОВ «Тірас Арс» Тетяна Батюс переконувла суд, що саме вони є власниками нафти, адже вже й через Рівненський суд встигли узаконити право власності на нафту.

Позивач, представник «Укртранснафта» Олена Лилик запевняє, що ніхто окрім них самих не може бути власниками нафти.

«Коли ще в 1971 році будувався цей нафтопровід, його одразу ж було заповнено технічною нафтою, призначення якої лише транспортування нафти по нафтопроводу. Відповідач вимагає від нас договору приймання-передачі нафти. Однак згідно інструкції договори зберігаються лише три роки, а потім знищуються. Якщо договір датований 71 роком, то відповідно його вже й не існує!», - заявила Олена Лилик.

Крім цього позивач неодноразово вказував на численні порушення. Які були допущені при укладанні договору.

«У спірному договорі зазначено, що «Тірас Арс» купив 40 000 кубометрів нафти, однак нафта обчислюється в тоннах, а не метрах кубічних. Тим більше, якщо 40 000 кубометрів нафти перевести на масу, то вона ніяк не поміститься у ділянку «Снігурівка-Херсон». Крім того продавець не надав паспорту якості нафти та правовстановлюючих документів. Також дивним є те, що на момент укладення договору фірма «Інвест VEZ» була у процесі банкрутства, а банкрутувало її, ніхто інше як ТзОВ «Тірас Арс». Крім того, в договорі йдеться про високосірчану нафту, тоді як в нашому трубопроводі нафта за типом сірчана».

Однак і ці доводи намагається спростувати відповідач, юрист «Тірас Арс» Тетяна Батюс і посилається на свободу умов договору.

Та позивач не відступається і просить Господарський суд витребувати з Міністерства доходів та зборів України митні декларації, адже вони будуть прямим доказом того, що ТзОВ «Інвест VEZ» не закачувало нафту в нафтопровід, а тому й не мало жодного права її подавати.

Зважаючи на такі обставини судове засідання відклали до сьогодні.

Перед початком розгляду справи суддя повідомив, що надійшла відповідь із Міндоходів таки надійшла.

«Будь-який експорт чи імпорт нафти декларується, а в кінці року «Укртранснафта» звітує перед митницею. І як бачимо Міндоходів вказало, що така фірма як «Інвест VEZ» ніколи не здійснювала зовнішньої економічної діяльності на нафтопроводі Кременчук-Херсон», - пояснила Олена Лилик.

На сьогоднішнє засідання відповідач не з’явився, однак подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник АК «Укртранснафта» вкотре взялася доводити, що фірми не мали права продавати одна одній державну нафту, позаяк обидві мали анульовані свідоцтва платників податків.

«Купівля чи продаж нафти, тим більше у такій кількості має оподатковуватися. Якщо хоча б одна зі сторін договору має анульоване свідоцтво платника податків, то він взагалі не має права укладати такі договори. А в нашому випадку обоє не були платниками податків, але уклали такий договір, а це є прямим порушення податкового законодавства. Крім того, в договорі вказано, що оплата проводилася «без ПДВ», а в платіжках  ̶  «втому числі з ПДВ»…ну це теж дуже дивно».

Наприкінці судового засідання суддя поцікавився, де видобувається високосірчана нафта і чи могли б таки «Інвест VEZ» її купити та продати на території України.

«Нафта високосірчана видобувається у Росії, а купити її на території України без відповідного митного декларування просто неможливо», - резюмувала Олена Лилик.

Заслухавши доводи позивача та беручи до уваги письмові пояснення «Тірас Арс» суддя ухвалив задовольнити позов та стягнути з «Тірас Арс» на користь акціонерного товариства «Укртранснафта» 1 218 гривень судового збору.

Однак обидві сторони ще мають можливість подати апеляцію до Рівненського апеляційного суду.