На Волині побував замміністра юстиції Ігор Алексєєв. На честь такого високого гостя в обласному управлінні організували особистий прийом громадян урядовцем.

Або до волинської юстиції у людей запитань відшукалося небагато, а може, розчаровані попередніми міністрами, волиняни вже й втратили сподівання добитись справедливості, однак охочих поспілкуватися зі столичним посадовцем можна було на пальцях однієї руки порахувати.
Для прийому заступника міністра уже підготували окремий кабінет, з усіх боків урядовця оточили працівники Головного управління, аби високому гостю було зручно з простими прохачами спілкуватися.

Журналістів наполегливо не пускав до свого патрона сам виконуючий обов"язки начальника головного управління юстиції Волині Сергій Карасюк. Згідно сценарію, який готувався до приїзду гостя з міністерства, журналісти, якщо й мали б бути присутніми, то лише як глядачі дійства під назвою прийом громадян.

Отож несподіванка у вигляді питань, що назбиралися у медійників, вилилася в суперечку з Карасюком та заборону проведення інтерв'ю з заступником міністра Ігорем Алексєєвим.

«Ви зараз поназадаєте питань, а «шишки» всі полетять на мене»,- переконував журналістів посадовець, який нині перебуває на посту головного юриста області. І нервово дорікнув, що знає хто прислав (!) пресу до замміністра юстиції. Щоправда, назвати когось конкретно Карасюк так і не зміг. Врешті журналісти таки отримали доступ до міністерської персони, однак були попереджені, що часу обмаль.

Перше питання логічно стосувалося оновлення в лавах апарату обласної юстиції. Чому в непростий час, коли в країні війна, коли її потрібно швидко рятувати і оновлювати, головні посади тут досі обіймають старі чиновники. За прикладом далеко ходити не треба, бо виконуючий обов'язки начальника Головного управління юстиції у Волинській області Сергій Карасюк вірою і правдою служив попередній владі і отримував нагороди з рук якщо не самого Януковича та Лукаш, то від екс-губернатора Клімчука і його команди.

Відповідь Ігоря Алексєєва виявилася доволі несподівана, принаймні, не така, яку очікували почути від керівника апарату міністерства юстиції. Високопосадовець почав мало не виправдовуватись, що кадрові питання - у компетенції лише міністра, а він тут тільки проведе прийом громадян. Виходить, урядовця відправили на Волинь не для вивчення роботи обласного відомства, а лише для галочки, як такого собі весільного генерала?

 «Почекайте, ми сьогодні не спілкуємось по кадровим питанням. Я приїхав сюди по прийому громадян. По цих питаннях тільки керівництво і міністр приймають рішення...»

У схожій манері відповідав замміністра і на наступні запитання, які цікавили волинських медійників. Зокрема, чому той же начальник Сергій Карасюк, який за старої влади очолював відділ нотаріату у Головному управлінні, зараз повністю перебрав на себе контроль за тим же нотаріатом. При цьому дружина обласного посадовця успішно працює нотаріусом в одному з управлінь Луцька. Чи не є такий собі сімейний підряд, коли дружина нотаріус, а чоловік - головний наглядач за її професійною діяльністю в області, прямим виявом корупції, і чому на такий факт прикривають очі в міністерстві юстиції. Адже складається таке враження, щоголовний юрист і наглядач за дотриманням законності, відверто порушує один з основних законів українського держслужбовця?

«Я не в курсі, хто які посади займає. Якщо будемо бачити, що є пряме підпорядкування і це суперечить вимогам закону, дійсно, тут це питання буде вирішуватись»,  - на очах знітився Ігор Алексєєв.

До слова, Сергій Карасюк  який впродовж усієї розмови стояв просто за спинами в журналістів і уважно стежив за питаннями до високого гостя. Ігор Алексєєв своєю чергою нервував і, постійно шукав поглядом підтримки Карасюка.

А так як запитань щодо роботи волинської юстиції назбиралося чимало, довелося вислухати усі. Тож, журналісти сподівалися, що Ігор Алексєєв хоча б роз'яснить на що в міністерстві витрачають гроші, які керівництво Головного управління юстиції буцім то щоквартально, а то й щомісяця регулярно передає на Київ. Працівники весь час нарікають, що керівництво примушує збирати з людей певні суми грошей, бо такі «нормативи» ніби надходять із Києва. Таке повідомлення урядовець сприйняв як несподіванку. Ігор Алексєєв не зовсім вдало показав здивування, однак аж ніяк не  обурення, і, як із рештою відповідей, одразу ж став заминати питання.

«Ну, можу сказати, що... Ті, скажімо так.. Насправді, відбувається яка ситуація... Ситуація - це та, що дійсно є певний пласт старих кадрів, які ще не вичищені з системи, і, дійсно, непоодинокі випадки, коли прикриваються ніби то вказівками з Києва, з вищого керівництва і проводять різноманітні збори. Можу абсолютно сказати, що це все злочинні дії фактично на місцевому рівні, а щодо вцілому ініціатив мін'юсту - це проведення реформ».

Варто зауважити, що, журналісти, почувши про приїзд самого заступника міністра юстиції на Волинь, спершу грішним ділом й пов'язали його з перевіркою того випадку, коли у начальника Шацького регіонального управління юстиції згорів автомобіль. Сам потерпілий наголошував у ЗМІ про те, що це був підпал через професійну діяльність та його незговірливість у питанні протизаконної реєстрації за вказівкою обласних керівників. А на Волинь він, як виявилось, взагалі приїхав випадково - усім його колегам сьогодні теж довелося кудись поїхати.

«Якщо я не помиляюся, проводиться службове розслідування того факту і це питання знаходиться на контролі в Укрдержреєстрі... Особисто мій приїзд пов'язаний просто з плановим розподілом між керівниками Міністерства юстиції. За ініціативою міністра юстиції ми проводимо виїзний прийом громадян в областях. Інші знаходяться то в Івано-Франківській, то в Миколаївській, то в Кіровоградській області... А мені довелося їхати на Волинь, оскільки я новопризначений на посаду, і не було часу прихати раніше..»

Значно впевненіше виглядав урядовець, коли його посадили на чільному місці за довгим столом і по черзі стали водити до нього відвідувачів. Справа пішла веселіше - Ігор Алексєєв з уважним виглядом вислуховував громадян, а шукати рішення йому допомагала ціла бригала працівників з управління, які розмістилися між гостем та відвідувачами по обидва боки столу. Зам міністра обіцяв кожному, що його проблему вивчать, вирішать, візитера відправляли і за стіл садили наступного. Усю цю ідилію знімали на фото, аби згодом з чистим сумлінням написати про міністерський прийом на офіційному веб-ресурсі ГУЮ. Заступник міністра поїхав додому, а працівникам управління залишилось тільки видихнути клопіткий день, і знову взятися до старих, зате перевірених роками схем.

На завершення цієї історії залишається тільки пригадати актуальні і сьогодні рядки  із байки Леоніда Глібова «Зозуля і Півень»:

За що ж,- хто-небудь попитає,- 
Зозуля Півня вихваляє? 
За те, що Півень годить їй 
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє.