Кілька міcяців тому заголовки волинських ЗМІ пістрявіли новиною, що звільнений міністерський чиновник через волинський суд намагається поновитися на посаді. Влітку цього року колишній директор Департаменту з питань виробництва традиційних та альтернативних видів палива Міненерговугілля Ігор Рубан позивався до Волинського окружного адміністративного суду з позовом про поновлення його на посаді. 

Ситуація набула неабиякого ажіотажу серед волинських активістів. Чиновник, який обіймав високу посаду при уряді Азарова, з усіх сил намагається сісти в тепле крісло уже за нової влади.

Як стало відомо під час судового процесу, у квітні цього року з метою оптимізації роботи Міненерговугілля Кабінет Міністрів прийняв постанову, згідно якої у Міністерстві змінився штатний розпис, а це призвело до скорочень. Якщо раніше у Міненерговугілля працювало 414 працівників, тож після реорганізації залишилося 373 робочі місця.

Департамент з питань виробництва традиційних та альтернативних видів палива, який очолював Ігор Рубан за часів міністра Едуарда Ставицького, підпав під розформування. А відтак пану Рубану з Міністерства надіслали листа з пропозицією – або перейти на іншу посаду головного спеціаліста новоствореного Департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектору, або бути звільненим.

Посада головного спеціаліста з окладом у 1 785 гривень чоловіка не влаштовувала, тож 1 липня цього року на підставі статті Трудового кодексу у зв'язку з реорганізацією Міністерства Рубана звільнили з посади.

Однак, як виявилося, чоловік «мітив» у крісло директора новоствореного Департаменту. Тож екс-посадовець вирішив відвоювати собі його через суд.

Не марнуючи часу, 7-го липня Ігор Рубан звертається до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою про поновлення його на посаді директора новоствореного Департаменту питань функціонування та реформування нафтогазового сектору. Крім того позивач вимагав стягнути з міністерства грошові кошти ніби то за вимушений прогул.

Ухвала Волинського окружного адмінсуду

Вочевидь, саме свідчення скаржника видалися більш переконливими волинським служителям Феміди. Під час розгляду позовної заяви представник позивача Людмила Севрук у судовому засіданні наголошувала на тому, що 2-го червня її клієнт зертався до Міністерства листом, у якому просив призначити його на посаду директора новоствореного Департаменту. Однак, наголошувала пані Севрук, відповіді на своє прохання Ігор Рубан так і не отримав. І, мовляв, лише згодом Ігор Рубан дізнався, що крісло очільника Департаменту уже зайняте. Сторона позивача на підтримку своїх тверджень надала суду конверт та опис вкладення цінного листа, на якому був штемпель дати відправлення - 2-ге червня.

Однак представник Міністерства Інна Соковець надала докази того, що насправді лист від імені Ігоря Рубана був надісланий аж 8 липня, тобто на наступний день після того, як він подав позов до Волинського окружного адмінсуду, показавши конверт зі штрих-кодом. Саме за цим кодом можна через пошукову систему ДП «Укрпошта» легко простежити коли було відправлено лист, через які відділення він проходив та дату його доставки до адресата. Що й зробили в Міністерстві, отримавши його лише 15 липня.

Втім, головуюча по справі Віра Іванівна Смокович розцінила це як зволікання працівників Міністерства.

«На переконання суду зазначене свідчить, що посадові особи відповідача неправомірно зволікали з реєстрацією та розглядом заяви позивача», - йдеться у тексті ухвали.

Зрештою Волинський окружний адмінсуд задовольнив позов Ігоря Рубана. Постановою суду чоловіка (Увага!) поновили на посаді директора новоствореного департаменту, на якій він ніколи не працював. А посаду керівника підрозділу від самого початку обіймає призначений у Міністерстві фахівець.

Постанова Волинського окружного адмінсуду про поновлення Рубана І.В. на посаді директора Департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектору

Більше того, як виявилося, претендент на крісло керівника Департаменту з питань виробництва традиційних та альтернативних видів палива Ігор Рубан не має навіть спеціальної освіти, що суперечить вимогам Департаменту. Із особової справи видно, що Рубан Ігор Васильович у 1980 році закінчив Київський інститут інженерів авіації за спеціальністю «Експлуатація літальних апаратів та двигунів», а у 1998 році отримав диплом магістра Дипломатичної академії України за спеціальністю «Зовнішня політика», спеціальності, які аж ніяк не дотичні до роботи з виробництва палива.

На посаду Директора у Міненерговугілля Рубан прийшов з посади помічника Народного депутата України. 

Представник Міністерства Інна Соковець одразу ж подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, у якій вказала усі вищезгадані правопорушення. Втім Львівський Апеляційний адмінсуд теж не знайшов підстав для відмови і залишив ухвалу суду І інстанції без змін.

Водночас Інна Соковець написала заяву до Волинської обласної прокуратури про скоєння злочину суддею, а саме «постановлення суддею завідомо неправосудної постанови», де вказано, що «суддя Смокович В.І. фактично взяла на себе повноваження Міністра енергетики та вугільної промисловості України щодо призначення керівників самостійних структурних підрозділів апарату Міненерговугілля України».

Міністерство оскаржуватиме рішення судів в касаційному порядку. Однак, небезпідставно побоюються, що й там отримують відмову. Справа в тому, що суддя Волинського Адмінсуду Віра Смокович має серйозну підтримку в Вищому адмінсуді. Зокрема, заступником голови Вищого Адміністративного суду України працює рідний брат цієї судді Михайло Смокович.

Подейкують, що рішення, які приймає Віра Смокович на Волині, навіть відмінені Апеляційним судом, підтверджуються у ВАСУ.

Варто зауважити, що саме Віра Смокович потрапила у люстраційний список сотні осіб, яких назвали винними у кровопролитті в Україні під час подій Майдану. Не виключено, що тісні зв'язки нагорі дозволили судді втриматися у кріслі та продовжувати вершити правосуддя і донині.

Втім, є в цій справі ще один дуже цікавий момент.

Згідно копії паспорта Рубана Ігора Васильовича, яку нам вдалося отримати, у Луцьку його зареєстрували 8-го липня 2014 року. Тоді не зрозуміло, як змогли 7-го липня прийняти заяву за позовом цього громадянина, ще на той час киянина, до розгляду у Волинському адмінсуді? Тобто Ігор Рубан подав заяву 7 липня, будучи мешканцем столиці.

Київська реєстрація Рубана І.В.

Луцька реєстрація Рубана І.В.

І «найгуманніший» суд на Волині не взяв це до уваги. Крім того і довіреність на представництво інтересів у суді з луцькою юристкою Людмилою Севрук Ігор Рубан підписав 4 липня і вказав київську адресу як своє місце проживання.

Саме представник Ігор Рубана Людмила Севрук раніше фігурувала у волинських судах як представник інтересів компанії «Вест Ойл Груп» – одній з навідоміших компаній групи Єремеєва та Івахіва «Континіум».

Однак, як з'ясувалося, це не єдине, що пов'язує екс-чиновника Міненерговугілля Ігоря Рубана з паливно-промисловою групою волинських нардепів.

Намагаємося познайомитися з новим лучанином ближче і їдемо за адресою, де від 8-го листопада прописаний Ігор Васильович Рубан – вулиця Київський майдан 6, квартира 67.

Мешканці цієї багатоповерхівки організували об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Наш дім». Прямуємо до квартири, щоб розшукати екс-чиновника Міненерговугілля. Однак у квартирі ніхто не відповідає.

Як нам розповів голова ОСББ Володимир Монархович, квартира номер 67 завжди була відомчою і належала компанії «Західна нафтова група», відомої під брендом «WOG». Власником та засновником цієї фірми є нардеп-олігарх із Волині Ігор Єремеєв. Тож усю кореспонденцію, яка надходила на адресу цієї квартири, донині відносив на головний офіс групи «Континіум» на Дубнівську чи Кременецьку вулиці.

Про те, що за цією адресою хтось мешкає, пан Володимир дізнався лише перед останніми парламентськими виборами – наприкінці жовтня, коли поштар приніс запрошення на голосування. Однак мешканця квартири 67 йому бачити не доводилося.

Про нового мешканця цього будинку чула також консьєржка пані Тетяна, але водночас жінка запевняє що жодного разу не бачила нового господаря помешкання. Жінка розповіла, що Ігор Рубан разів зо два з’являвся, але його мало хто бачив. Новому сусідову навіть пошта іноді приходить, проте він її ніколи не забирає, тож кореспонденцію скеровують назад до поштового відділення.

Чим же так припав до душі паливним магнатам-нардепам Єремеєву та Івахіву колишній працівник міністерства, що вони навіть прихистили його у помешканні своєї фірми?

Спробуємо розібратися з усім послідовно.

Дивно, що адміністративні суди не звернули увагу на ще один факт. Відділом з розслідування особливо важких справ Генеральної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень передбаченими ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 кримінального кодексу України, на що іще під час судового засідання вказувала представник Міністерства Інна Соковець.

Вивчивши лист Генеральної прокуратури до Міненерговугілля стало відомо, що Генпрокуратура намагається розкрити злочинну групу, яка діяла «під носом» у Міністерства і заподіяла державі збитків майже на мільярд гривень.

А починалось усе з простого і виглядало цілком законно. Законодавством визначено, що щомісячний обсяг виробленого скрапленого газу компаніями, у яких частка держави складає більш ніж 50%, має бути проданий через аукціон для потреб населення. Відомо, що в Україні є багато населених пунктів, у яких люди з тих чи інших причин змушені користуватися балонним газом.

Тож для того, аби реалізація скрапленого газу відбувалася законно та прозоро Міненерговугілля провело конкурс на визначення біржі, яка й буде проводити аукціони. Переможцем конкурсу стала Товарна біржа «Перша незалежна біржа».

Ще у квітні 2011 року видання «Дзеркало тижня» опублікувало інформацію про маловідому, молоду і водночас дуже успішну Товарну біржу «Перша незалежна біржа», засновниками якої на той час були ТОВ «Калина-Центр» і ТОВ «Ексапрофіт», які згідно держреєстру не мали жодного стосунку до біржової торгівлі.

Згодом Товарну Біржу «Перша Незалежна Біржа» було перереєстровано і тепер її засновниками виступають компанії «Енергоринок» та «ГазУкраїни 2020», які пов’язують із одіозним газовим олігархом Сергієм Курченком.

Уже через місяць після свого «народження» молода і маловідома товарна біржа підписує договір про реалізацію нафтопродуктів з найбільшим державним (!) підприємством «Укргазвидобування».

Зрештою, у березні 2013 року конкурс таки відбувся і перемогу у ньому отримала саме Товарна біржа «Перша незалежна біржа».

Відповідальним за проведення конкурсу та укладання Договору між Міненерговугілля та переможцем був саме наш герой Ігор Васильович Рубан – це визначено Положенням про Департамент, який він тоді очолював.

А віднедавна «Укргазвидобування» отримало нове керівництво,, з усіх сторін пов’язане з нардепом олігархом від Волині Ігорем Єремеєвим. Розслідування про продовження схем Курченка про реалізацію скрапленого газу за заниженими цінами у травні цього року оприлюднило видання TheInsider.

Новим головою правління «УГВ» став Сергій Костюк, який має зв’язки з власником МПП «Феон», а той у свою чергу перебуває у хороших стосунках із нардепом Ярославом Москаленком. Сам Ярослав Москаленко під час минулого скликання входив до депутатської групи Ігоря Єремеєва «Суверенна європейська Україна».

Заступником голови правління «УГВ» є Вадим Шленчак, який колись володів мережею АЗС «Калина», а згодом продав їх мережі WOG Ігоря Єремеєва.

Начальник одного з Департаментів «УГВ»  Геннадій Лазарєв свого часу був першим заступником голови РДА міста Дергач Харківської області. Головою тієї РДА був Володимир Кацуба, який зараз є Народним депутатом і теж був членом депутатської групи «Суверенна Європейська Україна» Ігоря Єремеєва.

Не дивним видався той факт, що згодом завдяки аукціонам організованим «Першою незалежною біржею» «Укргазвидобування» продавало скраплений газ компаніям Ігоря Єремеєва за шаленими знижками.

Ще однією резонансною справою, у якій відзначився Ігор Рубан став конфлікт навколо газопроводу, що у селі Снігурівка Миколаївської області.

З матеріалів судової справи вбачається, що Міненерговугілля передало на баланс ПП «Укргазпром» газопроводи та пускові системи, хоча на той момент ПП «Укргазпром» не мав права їх використовувати. А це потягнуло за собою позов до суду від ПАТ «Миколаївгаз». Суд І інстанції визнав договір недійсним і таким, що було прийнято з порушеннями, апеляційний суд ухвалу І інстанції залишив без змін, Вищий господарський суд повернув справу на новий розгляд і справа буде розглядатися по новому колу.

І знову ж таки відповідальним за це був Ігор Рубан.

Вочевидь, така людина як Ігор Рубан була б не зайвою у лобіюванні інтересів паливних олігархів. Знаючи, як майстерно юристи групи «Континіум» доводять свою правоту у волинських судах, не дивно, що вони могли відшукати вагомі аргументи на користь «лучанина» Ігоря Рубана. Тож напрошується очевидне запитання – чи не готується таким чином серйозний плацдарм для нових «подвигів» на нафтовому ринку?