Уже давно ні для кого не секрет, що міський голова Луцька тісно пов’язаний із фінансово-промисловою групою (ФПГ) «Континіум», яка фінансувала його виборчу кампанію у 2010 році і на яку дуже розраховує Микола Романюк зараз. Але чим може обернутися така любов мера до олігархічного клану для лучан, читайте далі.

Микола Романюк неодноразово дякував представникам «Континіуму» за допомогу в наведенні благоустрою у місті: надання пального для прибирання снігу (хто не знає, у власності цієї ФПГ - заправки «WOG»), фінансування встановлення лавок і смітників у центральному парку імені Лесі Українки, світильників на вулиці Лесі Українки і т. п. Не дякував тільки за автомобіль Hyundai Sonata 2012 року випуску, який 1 лютого 2014 року безоплатно передала йому на рік (а згодом договір продовжили) у користування для службових потреб одна з фірм з орбіти ФПГ «Континіум». Не дякував публічно, щоб не «спалитись» на корупції, - пише Волинська правда.

Та шила в мішку не сховаєш, і за цю угоду довелося Романюку відповідати в суді. Тільки на суд ні він, ні його заступник – керівник апарату виконкому Юрій Вербич, який підписував угоду, не прийшли. Послали віддуватися начальника юридичного відділу міськради Олександра Рачкова.

Наш найбільш гуманний суд у світі ухвалив чудернацьке рішення: покарати за укладення неправомірної угоди… відділ з питань запобігання та виявлення корупції, зв’язків з правоохоронними органами Луцької міської ради, бо, мовляв, погано стежив за тим, хто що підписує. Уявляєте, відділ, підпорядкований міському голові і його заступнику, мав вказати їм на порушення закону. Та начальник відділу проти Романюка боїться рота роззявити, щоб не позбутися роботи.

Зазначимо, автомобіль вартістю понад $35 тис. надала Романюку в користування безоплатно фірма «Бріс». А згідно із ст. 17 закону «Про засади запобігання і протидії корупції», органам місцевого самоврядування заборонено одержувати від фізичних чи юридичних осіб безоплатно послуги та майно.

Засновниками ТОВ фірма «Бріс» Лтд є Артем Запотоцький, Юлія Оніщенко і ТОВ «Спецпроект-Стандарт», засновниками якого є Роман Дідух і Наталія Голоюх. Директором фірми «Бріс» є Микола Савчук.

Раніше засновниками ТОВ фірма «Бріс» Лтд були Михайло Романів, ТОВ «Континіум», ТОВ «Спецпроект-Стандарт» і фірма «Віта-Авто».
Співзасновником ТОВ «Континіум» є Сергій Корецький, відомий як гендиректор компанії «WOG». До слова, Сергій Корецький і Артем Запотоцький раніше були партнерами по ТОВ «Акцепт Плюс».

Фірма «Віта-Авто» зареєстрована за однією адресою з ТОВ фірма «Бріс» Лтд – на вул. Єршова, 2 у Луцьку. За цією ж адресою прописане ТОВ «Нафтопродукт-Інвест-Сателіт», одним із засновників якого є ТОВ «Континіум».

У липні 2014 року в Луцьку розгорівся скандал навколо введення в експлуатацію дітища «Континуму» – торгово-розважального центру «ПортCity». Власником центру є приватне підприємство «Реммеблі». Засновником цього підприємства є ТОВ «Спецпроект-ексклюзив», зареєстроване на Дубнівській, 23. Цікаво, що власниками «Спецпроект-ексклюзив» є 4 підприємства та одна фізична особа. Це ТОВ «ВВ», ТОВ «Молпром-експерт», ТОВ «Молпром-інвестор», ТОВ «Спецпроект-капітал» і Наталія Голоюх.

Спочатку ПП «Реммеблі», ввівши в експлуатацію новозбудований об’єкт – ТРЦ «ПортCity», взагалі не заплатило в міський бюджет пайової участі у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, хоч у договорі з міськрадою від 20.06.2014 №24 мало би внести в міську казну 6 мільйонів 26 тисяч 870 грн. І тільки після численних запитів з цього приводу до Романюка депутатів групи «Новий Луцьк» власник центру подав до міськради розрахунки, в яких вказував… що це ще місто йому винне.

Мовляв, відповідно до змін до Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька, якщо технічними умовами передбачена необхідність створення замовником будівництва інженерних мереж або об’єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, то розмір його пайової участі у розвиток інфраструктури міста Луцька має бути зменшений рішенням Луцької міської ради на суму їх кошторисної вартості, а ці мережі потрібно безплатно передати у міську комунальну власність. А ПП «Реммеблі» «намалювало» на папері виконання відповідних робіт на загальну суму… понад 12 мільйонів гривень! Серед них, зокрема, реконструкція будівлі на вул. Карбишева, 3 – 1 997 790,00 грн. 00 коп.; прокладання кабельної лінії 10 кВ – 5 496 610, 00 грн. 00 коп.; влаштування кільцювання газопроводу високого тиску від пр. Соборності до вул. Сухомлинського – 817 790,00 грн. 00 коп.; влаштування підпірної стінки – 4 497 660,00 грн. 00 коп. Цікаво, що на вулиці Карбишева, 3 розташоване ПАТ «Луцький картонно-паперовий комбінат», яке нині також у власності «Континіуму».

Такої наглості від бізнесменів-олігархів не чекав ніхто, навіть Романюк погодився відкинути ці забаганки. Натомість він і підконтрольні йому депутати підтримали на сесії 27 серпня 2014 року проект рішення, за яким визнали, що приватне підприємство «Реммеблі» здійснило низку робіт з будівництва інфраструктури та благоустрою території довкола об’єкта (ТРЦ «ПортCity») на суму 2,1 мільйона гривень. Зокрема, у цю суму входить будівництво автомобільної дороги та відновлення покриття на вулиці Сухомлинського, влаштування освітлення на цій дорозі, забезпечення благоустрою тротуару вздовж шляхопроводу від вулиці Карпенка-Карого до проспекту Соборності (вздовж паркану), відновлення асфальтного покриття та нанесення дорожньої розмітки на цій вулиці, заміна насосного агрегату на каналізаційний насосній станції №5.

Тому міська рада зменшила розмір пайової участі на суму 2,1 мільйона гривень із 6 мільйонів 26 тисяч 870 гривень, запланованих до сплати ПП «Реммеблі» раніше.

Але все це квіточки, порівняно з тим, яку міну сповільненої дії заклав Романюк під Луцьк, практично віддавши в управління «Континіуму» державне комунальне підприємство «Луцьктепло». І зовсім скоро лучани їстимуть вовчі ягоди у вигляді нових, підвищених тарифів на тепло і гарячу воду, яка, попри неодноразові запевнення мера, досі не тече з кранів.

Вдумливі містяни із публікацій із преси, либонь, пам’ятають, як у 2004 році тодішній мер Луцька Антон Кривицький віддав в управління створеному на папері приватному ТзОВ «Луцьктеплоенерго» котельню на вулиці Карбишева, 2. Це гігантське теплове підприємство, яке опалює до 40 відсотків квартир лучан (на 33-му і 40-му кварталах), було за радянських часів власністю шовкового комбінату. Такий собі ділок Олександр Кропива, який «прихватизував» комбінат і вирізав усе в ньому на металобрухт, наобіцяв Кривицькому, що котельня, крім тепла, вироблятиме ще й електроенергію, яку для особистого збагачення мали продавати державі, і погодився ввести до складу засновників «Луцьктеплоенерго» одну з дочок Антона Федоровича.

Привіз величезну турбіну з корабля, яку оцінив у 10 мільйонів 949 тисяч гривень і записав як свій внесок у новостворене ТзОВ. Тим часом міськрада своїм рішенням віддала в статутний фонд «Луцьктеплоенерго» саму котельню, яка на той час належала ДКП «Луцьктепло» і яку оцінили в 6 мільйонів 973 тисяч 200 гривень.

Когенерацію (супутнє виробництво електрики) на цій фірмі так і не запустили. Через деякий час турбіну взагалі продали, а котельню повністю прибрав до рук Олександр Кропива.

Міський голова Луцька Богдан Шиба пробував через суди повернути котельню у власність міста. Але молоді юристи міськради чи то через недосвідченість, чи ще з якихось причин, справу програли. Олександр Кропива створив ще одну фірму – «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія», на яку переписав котельню, «кинувши» Кривицького, який на той час уже не був мером, і його дочку.

Впродовж 2007-2010 років у двох спальних мікрорайонах, які опалювала ця котельня, тепло й гарячу воду постійно то від’єднували, то вмикали. Усе відбувалося під гучні скандали роздутих амбіцій Шиби і Кропиви та взаємних звинувачень у ЗМІ. Опоненти не могли досягти компромісу у питанні, хто кому винен і коли заплатять борги, лічба яких велася на мільйони.

З приходом до керівництва містом Миколи Романюка «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія» отримала у власність ще й теплові мережі, нібито за борги, які їй не повернуло «Луцьктепло» за подачу теплоносія.

Наробивши купу боргів, у тому числі за спожитий газ перед ДК «Газ України» (понад 70 мільйонів гривень!), у 2011 році Кропива продає котельню такому собі підприємству «Західтег», повна назва якої – «Західна теплоенергетична група». Її власником є віргінський офшор «Девонія Енетерпрайзес Лімітед», на який свого часу було зареєстроване підприємство «Континіуму» – ЗАТ «Фондове агентство «Схід-Інвест».

У той же час Микола Романюк призначає директором ДКП «Луцьктепло» Олександра Киричука – людину з кіл, наближених до «Континіуму».

Після цього «Луцьктепло» переуклало угоди про постачання давальницької сировини на нове підприємство, які фактично діють і досі. Що в них записано, не знає ніхто, бо їх, посилаючись на комерційну таємницю, підконтрольні Романюку посадовці «Луцьктепла» не показали навіть депутатам міськради.

В останній день 2014 року Романюк звільнив Олександра Киричука із посади директора ДКП «Луцьктепло», але колектив цього підприємства, навіть після призначення нового директора, продовжує лихоманити. Розповідають про нечувані борги, яке воно має як перед державою, так і, можливо, перед ФПГ «Континіум».

Все йде до того, що «Континіум» забере доведене до банкрутства «Луцьктепло» за борги, а лучанам виставлять нові рахунки за ще більшими тарифами за газ і гарячу воду, яку почнуть подавати тільки з початком опалювального сезону.

Романюк тільки розведе руками: «Не винуватий я, то все попередники накрутили». І віддасть «Континіуму» на додачу ще й «Луцькводоканал».

Якщо, звісно, 25 жовтня його знову оберуть мером.