ДКП «Луцьктепло» зав'язло в борговій ямі. І це факт. Щоправда, луцька влада воліє про це не згадувати. Ні, про борги вона періодично пригадує, аби відчитатись перед громадськістю, буцімто, от маємо такий «мозоль на причинному місці».
А от стосовно того, яким чином ДКП «Луцьктепло» влізло в такі борги і стосовно шляхів вирішення цієї проблеми – міська влада не любить говорити. А ще більше управлінці не люблять називати конкретних цифр. Сьогодні одні, а завтра інші, тут нібито ми погасили, а тут погасимо завтра, і щоразу в різних варіаціях. Щоправда ці цифри, більш конкретно згодом виринають у різноманітних судових рішеннях, як от наприклад у справі за позовом НАК «Нафтогаз України» до ДКП «Луцьктепло» про стягнення 91 мільйона гривень заборгованості. Чомусь міська влада з мером Миколою Романюком довго не розповідали громадськості про те, що місто має такі борги. Певно багатьом це було на руку, адже саме наприкінці минулого року, коли до Господарського суду Волинської області надійшов позов від «Нафтогазу», Луцький міський голова Микола Романюк так пафосно підписував кредитну угоду з ЄБРР… Ну звісно, у передчутті отримання європейських мільйонів, які віддавати буде вже не він, меру і його поплічникам було невигідно розповідати про існуючі борги, аби не нагнітати ситуацію. Однак, довго водити всіх за носа владі не вдалося – у ЗМІ з’явилась інформація про те, що з «Луцьктепла» будуть стягувати 91 мільйон гривень вже в обов’язковому порядку.  І влада… оперативно почала гасити борги комунального підприємства. Щоправда, коли і в якому розмірі – знову ніякої конкретики.

Таким чином, редакція інтернет-видання «Під прицілом» звернулася з письмовим запитом до основних «кабалістів» - НАК «Нафтогаз України», які, за словами міської влади та керівництва ДКП «Луцьктепло», так активно заганяють ДКП у боргову яму. Зокрема, ми просили фахівців Національної акціонерної компанії надати інформацію з чіткими даними про наявну заборгованість «Луцьктепла», показати динаміку приросту боргів і роз’яснити ситуацію з розрахунками. Тож в той час, як на місці від луцької влади та керівництва ДКП ніяк не можна добитись конкретики - вже за тиждень ми отримали відповідь з Києва. Фахівці НАК «Нафтогаз України» не полінувались підготувати усю затребувану нами інформацію і повідомили про реальну ситуацію з боргами «Луцьктепла».

Зокрема, як відповіли нам у НАК «Нафтогаз України»,  28 грудня 2012 року між ДКП «Луцьктепло» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» було укладено договір на право поставки природного газу у 2013 році. В результаті ДКП «Луцьктепло» сформувало заборгованість за поставлений відповідно до цього договору газ у розмірі майже 71,4 мільйони гривень. Майже рік НАК «Нафтогаз України» чекало розрахунків. Однак, не дочекавшись «милості Божої», у жовтні 2014 року юристи Національної акціонерної компанії подали позовну заяву до Господарського суду Волинської області про стягнення цього боргу з ДКП «Луцьктепло». Щоправда, сума заборгованості, яка фігурувала в позовній заяві, зросла на чималеньку суму – майже на 20 мільйонів гривень. В той же час, у НАК «Нафтогаз України» роз’яснили – до суми додалися санкції, які виникли внаслідок протермінування розрахунків. Та вже до кінця минулого року і решта заборгованості зросла. Як повідомили у НАК «Нафтогаз України» у відповіді на наш запит, загальна сума боргу зросла майже до 40 мільйонів гривень.

Тож у той час, поки борги обростали штрафними санкціями, міська влада думала, як би без особливого галасу підписати таку «вигідну для «Луцьктепла» кредитну угоду з кількамільйонним грантом». І, щойно взяли нові боргові зобов’язання… керівництво комунального підприємства згадало про те, що завинило «Нафтогазу» кругленьку суму. В результаті вже в листопаді, у самий розпал судового процесу ДКП «Луцьктепло» нашкрябує по засіках нещасні 71,4 мільйони гривень. Розрахунки провели оперативно… отак, рік не мали змоги погасити борг перед НАК «Нафтогаз України» а тут – за якийсь місяць відшукали аж таку суму. Звісно, такий борг міг би перекрити кредит, вчасно отриманий під гарантії у банку. Та навряд чи добросовісні управлінці пішли б на такий крок потайки, не спитавши громаду… Щоправда одним кредитом більше, одним менше, віддавати все одно не їм.

Що ж до коштів на погашення компенсації, то ані міська влада, ані тодішній директор ДКП «Луцьктепло» Олександр Киричук не зволили навіть розповісти де вони відшукали необхідні кошти, для погашення боргів перед НАК «Нафтогаз України», які виникли ще у 2013 році. Автоматично напрошується питання – на що пішли тоді кошти, які сплачувало населення за опалення протягом року? В той же час міська влада, як і керівництво «Луцьктепла», взяло за звичку давати лиш одну відповідь – високі ціни на газ та борги лучан за тепло в батареях і є тією причиною, яка заганяє комунальне підприємство до боргової ями. Ба навіть нещодавно міський голова Микола Романюк під час особистого прийому громадян згадував, що лучани боргують «Луцьктеплу» аж цілих 30 мільйонів гривень.

Ні для кого не секрет, що комунальне підприємство веде боротьбу зі злісними неплатниками і за кожну тисячу бореться в суді. Однак саме злісних неплатників у Луцьку не так вже й багато, і суми, які вони боргують «Луцьктеплу», - обраховуються кількома тисячами, максимум, десятком тисяч гривень. І аж ніяк не цифрою з шістьма нулями.

Тож ми не полінилися і вирішили підрахувати скільки насправді лучани боргують за теплопостачання комунальному підприємству. Зокрема, на сайті ДКП «Луцьктепло» постійно розміщують список боржників, які завинили комунальному підприємству понад тисячу гривень. Таким чином, у списку - 3981 злісний неплатник. Загалом власники квартир заборгували «Луцьктеплу» станом на 1 листопада 2014 року аж 23 мільйони 754 тисячі гривень,  в тому числі 7,8 мільйона гривень за гарячу воду. Тож вже на початку зими юристам підприємства було подано 824 судових позови проти боржників на суму понад 5 мільйонів гривень. У результаті, 2014 рік Олександр Киричук мав намір завершити на мажорній ноті і навіть прозвітувався на офіційному сайті ДКП «Луцьктепло» про те, як усе ладно-складно:

Попри це, керівництво комунального підприємства постійно наголошувало на тому, що держава погано справляється зі своїми зобов’язаннями по відшкодуванню різниці в тарифах. Як наслідок, у 2014 році в «Луцьктеплі» говорили про суму у понад 22 мільйони гривень. Однак, ані погані показники населення по сплаті за опалення, ані заборгованість підприємств, ані відсутність надходжень з держбюджету досі не можуть пояснити причини появи 70 мільйонного боргу за 2013-й рік. Тим паче, коли на підприємстві така критична ситуація – жодним чином не вкладається у голову як «Луцьктепло» знайшло можливість реконструювати приміщення адмінбудівлі на вулиці Гулака-Артемовського. В той час, як за плечима 71 мільйон боргу – у 2013 році Олександр Киричук знайшов можливість виділити 35 мільйонів гривень на добудову четвертого поверху. І це при тому, що перший поверх здається в оренду приватним організаціям… Тож за той час, поки гроші невиправдано скеровувались на розширення кабінетів – санкції сягнули 19 мільйонів.

По нині достеменно не відомо, як, звідки і куди скеровувались гроші ДКП «Луцьктепло». Тодішній керівник Олександр Киричук, якого пов’язують з групою компаній «Континіум», для представників ЗМІ був просто недосяжний – посадовець уникав зустрічей з журналістами і не бажав відповідати на поставлені питання. Більше того, Луцькрада «підспівувала» директору і намагалась закидати медійникам якомога більше сумнівних цифр, і щоразу інших. В результаті, ані від керівництва ДКП «Луцьктепло», ані від міської влади до нині не можна добитись конкретних звітів по фінансово-господарській діяльності підприємства.

Усі чекали, що Олександр Киричук в певний момент лучанам таки «підсуне свиню» і підкладе «Луцьктепло» під «Континіум». Та спротив трудового колективу, який триває понад півроку проти прихватизації, вочевидь, не дав змоги довести справу до кінця. Ситуація мимоволі поставила міського голову Миколу Романюка в незручне становище і він був змушений звільнити Олександра Киричука з займаної посади. Однак звільнення з займаної посади аж ніяк не гарантує того, що він відповість за доведення підприємства до такого нищівного стану. Ба більше, це аж ніяк не говорить про те, що корпорація «Континіум» відступила від своїх намірів прибрати підприємство в свої руки. Про такі плани говорять усі, та тільки не міська влада. Зокрема, Микола Романюк продовжує наполягати на тому, що це безпідставні чутки, а заяви трудового колективу про фактичну підготовку підприємства до «прихватизації» - ніщо інше, як зумисне нагнітання ситуації на замовлення зацікавлених осіб. А на підтвердження своїх слів міський голова після вимушеного звільнення Олександра Киричука – оперативно садить у крісло директора ДКП «Луцьктепло» депутата Луцької міськради Василевського Артура Улдисовича. Обранця громади серед місцевих політиків знають, як незмінного партійця і соратника Юлії Тимошенко. На авторитет неабияк зіграло і те, що Артур Василевський активний член «біло-сердечної» фракції у міськраді і навіть довгий час лишався заступником голови Луцького міської партійної організації ВО «Батьківщина». Звісно, на людину з такою беззаперечною репутацією навряд чи міг би хтось подумати щось лихе. Однак з огляду на бізнесові симпатії Миколи Романюка, призначення Артура Василевського в крісло керівника ДКП «Луцьктепло» виглядає радше, як хід конем на шаховому турнірі. Адже досить дивним виглядає той факт, що офіційно з 2011 року «бютівець» працював на штатній посаді заступника директора зі стратегії ДКП «Луцьктепло», тоді як трудовий колектив з ним «офіційно» познайомився лише наприкінці минулого року.

Наразі ж працівники комунального підприємства дивуються, як новоспечений керівник, якого донедавна майже ніколи не помічали на робочому місці, так оперативно потоваришував з адміністрацією, яка була підконтрольна тому ж таки Олександру Киричуку. Ба навіть у колективі говорять про «дружбу» між Артуром Василевським і головним фінансистом «Луцьктепла» Тетяною Козачек. Остання, до слова, була довіреною людиною колишнього директора Киричука, і, попри усі намагання колективу звільнити її через сумнівну діяльність – вона по нині сидить у кріслі. Що ж до новоспеченого керівника ДКП «Луцьктепло», то можна було б очікувати, що він виведе усіх «на чисту воду» і в питанні боргів, і в питанні чуток про причетність «Континіуму» та його власників – нардепів Степана Івахіва й Ігоря Єремеєва. Однак не так сталось, як того б хотіла громада. За місяць часу свого призначення, Артур Василевський не спромігся надати лучанам конкретну інформацію про фінансово-господарський стан «Луцьктепла».

Інтернет-видання «Під прицілом» запросило Артура Василевського до діалогу. Більше тижня ми намагалися застати його на робочому місці, аби домовитись про інтерв’ю. Однак секретар у приймальні новоспеченого керівника комунального підприємства, як «вірний цербер» на кожен телефонний дзвінок представників редакції відповідала - «його немає на робочому місці» або ж «не знаю… він на нараді». Таким чином, за півтора тижня Артур Василевський так і не знайшов часу відповісти на наші питання і хоч якимось чином роз’яснити ситуацію, а лиш «кормив завтраками». Ба більше, через свого секретаря він попросив надіслати йому попередній перелік питань, що вчергове наштовхує на думку про некомпетентність нового керівника та неволодіння інформацією про реальний стан справ на ДКП «Луцьктепло», або бажання щось приховати. Щоправда, для штатного заступника директора, певно, не склало б зусиль розповісти про ситуацію з боргами і судову тяганину з «Нафтогаз України», про стан розрахунків за теплопостачання і перспективи виведення підприємства з боргової кабали. Та певно… не для Артура Василевського, який брав пасивну участь в керівництві підприємством. Разом з тим, подейкують, що його просто притримували як альтернативний варіант і в слушний момент поставили на місце Олександра Киричука. І тут не виключено, що інтереси новоспеченої адміністрації ДКП «Луцьктепло» випадково збігатимуться з намірами олігархів. Попри заявки Миколи Романюка щодо остаточного визначення керівника і призначення його на посаду – діяльність Артура Василевського викликає дедалі більше сумнівів. І кому це зіграє на руку, а кому повернеться боком, стане зрозуміло згодом.

Наразі ж інтернет-видання «Під прицілом» залишає в силі свою пропозицію до діалогу з владою та керівництвом ДКП «Луцьктепло» і запрошує до офіційного оприлюднення інформації про реальний стан справ на підприємстві.