Ті, хто традиційно звик з гарної нагоди пригощатися продукцією Луцького спиртогорілчаного комбінату, знає що таке дійсно якісна горілка.

Традиційні назви алкогольних виробів «Поліська», «Віват», «Волинська», «Віче» та інші з відповідними малюнками на етикетках стали дійсно брендом як серед волинян, так і поціновувачів якісного продукту з інших регіонів та навіть за кордоном.

Однак нині прихильники традиційної і хорошої продукції ризикують легко потрапити в оману продуманих комерсантів, які дуже вміло маскують зовсім іншу горілку під відомі бренди Луцького СГК.

Зокрема, не так давно на полицях крамничок поруч з оригінальною горілкою нашого спиртзаводу стали з’являтися спиртогорілчані вироби дуже подібні на напої Луцького СГК явно іншого походження,та вартість їхня трохи нижча від справжньої горілки нашого спиртзаводу. Однак все решта - дуже схоже на волинську горілку, при цьому навіть цінники на продукції двох виробників - ідентичні.


Якщо добре придивитися, то на зворотній стороні пляшки дрібними буквами можна прочитати, що ця горілка волинською і не пахне, бо вона вироблена на потужностях Львівського заводу «Гетьман». Єдиним логічним поясненням такого «сусідства» товару в крамницях є намагання замаскувати власний алкоголь під брендовий, ввести в оману покупця та переманити його привабливішою ціною.

Горілка виробництва львівського заводу «НВП «Гетьман», яке сміливо зайшло на ринок Волині із новоствореною продукцією торгової марки «Етнос-Полісся» та «Етнос-Волинь», належить «славнозвісному» товариству «Галичина-Табак», зареєстрованому в м. Івано-Франківську, де сплачує податки, водночас здійснюючи спроби розширення сфери своєї діяльності. На Франківщині «Галичинатабак» (пишеться в одне слово) добре відома хоча б тим, що з використанням цікавої корупційної схеми забрала чи привласнила 50 % інтелектуальної власності у місцевого заводу на 6 торгових марок «КНЯГИНИН». Суди по цій справі ще досі тривають. Те саме підприємство «Галичинатабак» в особі засновника Сухомлин Любові Олександрівни встигло отримати кредит в ПАТ «Західінкомбанку» на кругленьку суму в декілька мільйонів гривень, проте повертати кошти не хотілось і 22.06.2010 року підприємство названим засновником було оголошено банкрутом (справа № Б-23/44). Паралельно, ще в липні 2009 року Сухомлин Л.О. у тому ж Франківську реєструє фірму-сестру «ГАЛИЧИНА-ТАБАК», назва якої відрізняється від існуючої лише дефісом, але має далекоглядне та стратегічне призначення.

Здобутий на Франківщині «бойовий досвід» привласнення чужих торгових марок вже нова «ГАЛИЧИНА-ТАБАК» в особі тих самих співзасновників вирішила використати герб «ВОЛИНІ» для розкрутки своїх новостворених торгових марок. Відмова Волинської обласної ради у наданні дозволу на користування гербом зовсім не зупинила ділків, які продовжують випуск продукції з неправомірним використанням на етикетках символіки Волині, а в судах досі триває тяганина з цього приводу.

Тож чи не спіткає доля Івано-Франківського державного лікеро-горілчаного об’єднання і наш, спиртзавод, - питання швидше риторичне. Скидається на те, що підприємливі ділки нині з усіх сил намагаються прибрати собі якщо не увесь, то левову частку ринку Луцького спиртзаводу і під його брендами успішно видавати свій алкоголь як виготовлений на СГК. Тим паче, що і адміністрація заводу не надто опирається такому відвертому відтисканню споживача від власної продукції на користь горілки приватного виробництва.

Пояснення тут знайти не важко, якщо простежити історію комерційної діяльності Любові Сухомлин, до якої вона активно залучає і своїх синів – вихідців із Луцька Антона та Максима. Зокрема, директором ТОВ «Галичина-Табак» є Максим Сухомлин. А інший - Антон Сухомлин, є співавтором торгових знаків, схожих на різні брендові горілки виробництва Луцького СГК, етикетки. При чому, якщо раніше молодий чоловік реєстрував їх навпіл з компаньйонкою Віталіною Грушицькою (донькою Наталії Єлової, яка ще донедавна очолювала управління по контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ Міндоходів Волині), то останню, на якій, як ми згадували, зображено герб Волинської області, він зареєстрував уже тільки на себе.

Окрім того, як вдалося з’ясувати, Антон Сухомлин свого часу був однокласником нинішнього в.о. керівника концерну «Укрспирт» Романа Іванюка, яке нині курує горілчану галузь України. Згодом хлопці стали співзасновниками ряду комерційних фірм.

Тож неважко здогадатися, хто допомагає власникам ТОВ «Галичина-Табак» так відверто окупувати алкогольний ринок області, навіть якщо це шкодить інтересав державного Луцького МПД «Укрспирт», у який свого часу реорганізували Луцький СГК.

Поки що оригінальну горілку Луцького СГК відшукати, хоч нелегко, але можливо. Однак, схоже, з такими комерційними апетитами та тісними зв’язками як у бізнесу Любові Сухомлин, схоже, жодне державне підприємство не позмагається.