П'ятнадцятий тиждень поспіль Луцьк живе без гарячої води. Ба навіть до Дня Незалежності і Дня міста лучани не дочекались, щоб у їхніх кранах нарешті потекла тепла вода. Принаймні хоч так було щороку, коли в місті відключали гаряче водопостачання ніби-то для поточного ремонту та профілактики мереж. Насправді ж замість потижневого графіка крани закручували майже на все літо. І лише з доброї волі господаря міста лучанам в один день давали можливість помитись гарячою водою досхочу – у День Незалежності України. Лучани навіть підсміювались, що за рік-два в місті навіть почнуть влаштовувати урочисті церемонії запуску гарячої води у крани. І... як у воду дивились.

Мільйон туди, мільйон сюди…

Відключення гарячого водопостачання відбулось ще 21 травня. І попри те, що міська влада Луцька кричала про 59 мільйонів боргу за газ ДКП «Луцьктепло» перед НАК «Нафтогаз України», вочевидь, управлінці дещо лукавили. Інша сума заборгованості за луцьким теплопостачальним підприємством зазначена у щотижневому звіті нафтогазової компанії і сягає майже 63 мільйони. Щодо реальних цифр заборгованості, то як ми вже писали у попередніх наших матеріалах, у міської влади та НАК «Нафтогаз України» вони дещо не сходяться. Ба, навіть головні економісти ДКП «Луцьктепло» в офіційному листі до редакції Інформаційно-аналітичного видання «Під прицілом» писали, що журналісти не вміють рахувати, і їм не варто «пхати свого носа» в цю доволі делікатну сферу. Попри це, інтерес до реальних справ на ДКП «Луцьктепло» та фінансово-економічного стану підприємства не вщухає. Тож ми знову спробували звести суми заборгованості луцького теплопостачальника, про які офіційно заявляє міська влада та сама НАК «Нафтогаз України». Черговим поштовхом до цього стала наступна гучна заява Луцького міського голови Миколи Романюка одному з місцевих інтернет-видань стосовно того, що гарячу воду включать ще до Дня Незалежності. Мовляв, швидше за все до 22 серпня, оскільки сума заборгованості міста значно зменшилась. 

Зокрема, мер в своєму інтерв’ю повідомив, що станом на 18 серпня поточна заборгованість ДКП «Луцьктепло» перед НАК «Нафтогаз України» становила 23,2 мільйони гривень. І знову ж таки, Микола Романюк звинуватив в усьому лучан, які за його словами, завинили за гарячу воду та опалення аж 28 мільйонів гривень. Та, як свідчить практика, не всім словам Луцького міського голови Миколи Романюка варто вірити – обіцяного включення гарячої води так і не відбулось. Тож це у багатьох викликало сумніви стосовно того, чи бува і суми реальної заборгованості ДКП «Луцьктепло», заявлені міським головою – реальні. Та звірити це не так вже й легко, адже, попри заяви влади та економістів теплопостачального підприємства про «відкритість до ЗМІ» - отримати від них необхідну інформацію вартує багато зусиль і часу. Таким чином, ми звернулись до тієї ж таки компанії «Нафтогаз України», на сайті якої щотижня оприлюднюється інформація про реальні суми заборгованості теплопостачальних підприємств країни за спожите блакитне паливо. Разом з тим, усі дані теплопостачальника по боргах ДКП «Луцьктепло» за ці 14 тижнів ми звели в одну табличку, аби читачі мали змогу пересвідчитись в тому, з якою активністю їх гасять знову-таки згідно офіційної інформації НАК «Нафтогаз України».

 

Як бачимо, картина не з кращих, та все ж таки викликає надії. Так, рівень оплати за 2015 рік з 64% піднявся до 79%. У грошовому еквіваленті з часу відключення ДКП «Луцьктепло» погасило 14 666 879 гривень загального боргу за газ. З цьогорішнього боргу – теж 14 666 879 гривень… Себто з 27 травня за попередні роки луцька влада не сплатила жодної копійки.

Найцікавіше те, що це дозволяє пересвідчитись у тому, що між офіційною інформацією НАК «Нафтогаз України» та словами Миколи Романюка є розбіжність в цифрах. І не мало, не багато – майже 4 мільйони. Адже як можна пояснити те, що за словами Луцького міського голови, при 23 мільйонах поточного боргу, лучани завинили аж 28 мільйонів гривень. В той час як за даними «Нафтогазу» з загальної суми боргу ДКП «Луцьктепло» в розмірі 48 мільйонів, відмінусувавши тих же 23 мільйони накопичених боргів у 2015 році, борг минулих років з усіма штрафними санкціями становить – 24 млн.грн. Тож у підсумку складається враження, що Микола Романюк у своєму інтерв’ю накинув кілька зайвих мільйонів до загальної суми боргів лучан (вказавши 28, а не 24) натякнувши – «не створюйте проблем для інших».

Не менш цікаво й те, що Микола Романюк у тій же розмові з журналістами заявив, що влада буде просити НАК «Нафтогаз України» реструктуризувати борг і дати час на його погашення, анонсувавши тим самим нову хвилю судів. І вони не примусили на себе довго чекати. Останні кілька тижнів, вочевидь, в передчутті наближення виборчої кампанії, яка співпадає з приходом холодної пори року, юристи ДКП «Луцьктепло» ринули до суду, вимагати відстрочок у НАК «Нафтогаз України».

Судний день для «Луцьктепла»

Що не день, то в Господарському суді Волинської області по кілька слухань за участю ДКП «Луцьктепло». Так, до прикладу після масових гулянь з нагоди Дня Незалежності, уже 25 серпня тут розглядалось одразу 6 судових засідань по боргах державаного комунального підприємства за блакитне паливо перед єдиним постачальником газу в Україні НАК «Нафтогаз» та його дочірньою компанією «Газ України». Під час слухань учасники знову ж таки підняли питання мільйонних боргів «Луцьктепла» не лише за купівлю та постачання природного газу, а й про стягнення штрафних санкцій за прострочення розрахунків по заборгованості.

Так, ДКП «Луцьктепло» у чотирьох провадженнях просило відстрочку виконання рішення аж на цілий на рік. Варто зауважити, що по кількох цих же справах Феміда уже ставила крапки раніше. Зокрема, НАК «Нафтогаз України» звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ДКП «Луцьктепло» 21 449 774 гривень ще у червні 2014 року.

З матеріалів справи дізнаємося про те, що 29 вересня 2011 року луцьке теплопостачальне підприємство підписало угоду із ПАТ «Волиньгаз» про поставку природного газу, а уже наступного дня ПАТ «Волиньгаз»уклало такий же договір із НАК «Нафтогаз України». З того часу ДКП «Луцьктепло» було цілком і повністю забезпечене газом, втім, із розрахунками не поспішало.

Вже в листопаді 2012 року ПАТ «Волиньгаз» та НАК «Нафтогаз України» уклали договір відступлення права вимоги. Іншими словами – тепер первинний постачальник газу міг напряму стягувати з ДКП «Луцьктепло» кошти за блакитне паливо. Зауважимо, що уже на той час (листопад 2012 року), луцьке теплогенеруюче підприємство уже боргувало за блакитне паливо 19 966 716 гривень (на сьогодні - 14 666 879 грн.).

Однак лише у квітні 2014 року НАК «Нафтогаз» звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з боржника не лише 19 966 716 гривень боргу, а й 1 312 166 гривень - 3% річних та 170 891 гривень інфляційних втрат, нарахованих в зв'язку з простроченням оплати основного боргу.

Втім волинська Феміда вирішила справу ні на користь «Луцьктепла», ні на користь «Нафтогазу», оскільки не лише відмовила в позові, а й взагалі визнала договір відступлення права вимоги між ПАТ «Волиньгаз» та НАК «Нафтогаз» недійсним. Тоді ж позивачі оскаржили рішення і виграли апеляцію, яка постановила стягнути з«Луцьктепла» борг у повному обсязі, за виключенням 84 440 гривень (3% річних). Попри це, обидві сторони подавали касаційні скарги, однак позивач (НАК «Нафтогаз») свою відкликав, а відповідачу касація кілька разів поверталася, оскільки той не платив судовий збір. Тож остаточне рішення судів було на користь НАК «Нафтогаз України». З огляду на це, ДКП «Луцьктепло» спромоглося сплатити лишень 5,2 млн. грн. старих боргів. Таким чином, сьогодні підприємство просило про відстрочку виконання рішення ще на один рік.

Та ж сама ситуація і в справі про стягнення з ДКП «Луцьктепло» на користь ДК «Газ України» 21 750 900 гривень боргу за блакитне паливо. В суді представник луцького теплопостачальника Вячеслав Наумчук просив відстрочити виконання рішення суду, посилаючись на те, що понад 3 000 000 гривень боргу уже сплачено. Лишилося ще 17 411 734 гривні. Однак підприємство зараз настільки бідне, що має на своїх банківських рахунках заледве 100 000 гривень. Мовляв, заробітна плата працівникам, які і без того працюють за триденним графіком, не виплачується з червня, а населення не поспішає гасити свої борги перед ДКП «Луцьктепло» за використане опалення та гарячу воду.

Найцікавіше те, що за словами представника боржника, у разі, якщо суд не дасть відстрочку – рахунки підприємства буде арештовано, подача гарячої води та опалювальний сезон опиняться на грані зриву і місту загрожує теплоенергетичний колапс.

Натомість представник стягувача ДК «Газ Україна» Павло Яковенко запевняв суд, що такий фінансовий стан підприємства є виною адміністрації самого ДКП «Луцьктепло». Мовляв, така заборгованість виникла не за останній рік, а тому керівництво уже мало достатньо часу, аби погасити заборгованість. Більше того, ДК «Газ України» останні чотири роки взагалі не веде будь-якої діяльності і тим паче – не є постачальником газу. І навіть не дивлячись на те, що «Газ України» є дочірньою компанією НАК «Нафтогаз України» - вона повинна постійно розраховуватися зі своїм засновником.

«Наша діяльність зараз полягає в тому, що ми через суди стягуємо старі борги, а всі кошти одразу ж перераховуємо на НАК «Нафтогаз», адже за ці кошти «Нафтогаз» купує блакитне паливо у іноземних постачальників. Зараз, для прикладу, у Господарському суді міста Києва є понад 40 позовів НАК «Нафтогазу»до нас про стягнення мільярдних сум заборгованості, а це свідчить про те, що ми також є збитковою організацією. А при прийнятті рішення про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати фінансове становище як заявника, так і стягувача. Тому ще раз наголошуємо, що ми категорично проти відстрочення виконання рішення», - заявив представник ДК «Газ України» Павло Яковенко.

З цих підстав суддя Господарського суду Волинської області Андрій Вороняк ухвалив заяву ДКП «Луцьктепло» задовольнити частково. Зокрема, виконання попереднього рішення таки відстрочили, однак лише до 1 січня 2016 року. Ще одну відстрочку до 1 січня 2016 року ДКП «Луцьктепло» отримало у справі про стягнення з підприємства на користь ДК «Газ України» 22 691 686 гривень за поставку природного газу.

Справа в тому, що ще у грудні 2010 року ДКП «Луцьктепло» та дочірня компанія НАК «Нафтогаз» «Газ України» підписали договір про поставку природного газу. Під час підписання угоди сторони погодили між собою обсяги природного газу, а вартість договору склала понад 65 000 000 гривень державних коштів. Тож ДК «Газ України» щомісяця постачала на ДКП «Луцьктепло» блакитне паливо, однак підприємстворозраховувалося не в повній мірі. Таким чином, за два роки підприємство заборгувало постачальнику газу понад 15 000 000 гривень.

У лютому 2012 року ДК «Газ України» звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до«Луцьктепла» з вимогою сплатити не лише основну суму боргу, яка на той час зросла ще на 5 000 000, а й штрафні санкції та відсотки. Тоді Феміда знову була на стороні позивача і задовольнила позов повністю. Як виявилось, з цим боргом ДКП «Луцьктепло» майже повністю розрахувалось, окрім 2,6 млн.грн.

Отож, вкотре переконавши суд в тому, що ДКП «Луцьктепло» ледве зводить кінці з кінцями, заявники таки отримали відстрочку, але лише до 1 січня 2016 року, позаяк ДК «Газ України» наводила свої мотиви, чому підприємству потрібно було б відмовити у задоволенні заяви про відстрочку.

Дівка хитра до Дмитра…

Дехто скаже, що надмірна активність з судами і відстрочками є виправданою, оскільки наближається опалювальний сезон. І якщо сяк-так влітку ще можна без гарячої води прожити з баняками, то холодної пори року аж ніяк не обійтись без теплих батарей. Мовляв, у такий спосіб міська влада намагається недопустити зриву опалювального сезону і шукає шляхи, як забезпечити ДКП «Луцьктепло» блакитним паливом. Варто також нагадати і про те, що в жовтні якраз на початок опалювального сезону призначені і чергові вибори до місцевих рад. Здавалося б до чого тут вибори і борги?

А справа в тім, що для окремих «дійових осіб» це просто може зіграти на руку – борги виплачуються, тепло дали і всі викупані-щасливі. Та попри усе, не варто також забувати і про «Континіум», який, як свого часу говорили, мав реальні наміри прибрати «Луцьктепло» до своїх рук. Про це також свідчило й те, що в адміністрацію державного комунального підприємства були заведені люди, яких пов’язували з власниками корпорації – нардепом Степаном Івахівим та нині покійним Ігорем Єремеєвим. Подейкують, що саме ці люди свого часу неабияк підтримали пропозицію зробити Миколу Романюка мером Луцька, за що останній вдячно відпрацьовує вже цілу п’ятирічку.

Що ж до ДКП «Луцьктепло», то міський голова й надалі продовжує бити себе в груди, запевняючи, що хоче лишити підприємство в державній комунальній власності і про приватизацію чи здачу в концесію не може бути і мови. Натомість активізація в судах лише вказує на те, що фінансовий стан підприємства у вкрай плачевному стані. Надалі доведеться шукати інші альтернативні шляхи вирішення питання з мільйонними боргами перед НАК «Нафтогаз України». Тож для міського голови з іншого боку це стає питанням, яке можна «порішати» ще за нинішньої каденції.

Такий собі хід конем: я вам знаходжу варіант, як забути про борги - людям теплі батареї та гаряча вода в кранах. Однак в чий бік він здійснить цей хід лишається загадкою, адже у всіх ЗМІ сурмлять про падіння корпорації «Континіум» після смерті Ігоря Єремеєва. А іншого, більш вигідного компаньйона, Микола Романюк наразі не має. Натомість мер активно поширює інформацію про катастрофічні борги та нищівний фінансово-господарський стан ДКП «Луцьктепло» і ніби як та дівка на виданні – шукає очима свіжого парубка. Разом з тим, він не забуває полаяти боржників, дописати кілька цифр у своїх словах про борги, та зайвий раз попіаритись, пообіцявши лучанам дати гарячу воду до Дня Незалежності. Проте вже в цьому питанні Микола Романюк як у тій приказці – хитрий до Дмитра… оскільки й до виборів лишилось всього 2 місяці.

Далі буде…