Рівненський апеляційний суд скасував вирок, яким у 2015 році були засуджені десять співробітників Маневицької виправної колонії, і призначив новий розгляд у першій інстанції.

Читайте також: Без водійських прав та з 100 тисяч гривень і золотом: волинські поліцейські зупинили злодіїв, що діяли на Рівненщині

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на ухвалу від 5 серпня.

У квітні 2011 року працівники колонії, з’ясовуючи причини втечі засудженого, побили його. Зокрема, начальник колонії примусив в’язня стати на коліна та просити вибачення втечу і повзти на колінах з кросівками в зубах з другого поверху на перший. Старший оперуповноважений Департаменту з питань виконання покарань ногою вдарив засудженого в живіт, заподіявши забій підшлункової залози — вважалося, що саме ця травма була смертельна.

Начальник колонії наказав покласти засудженого на стіл, де його побито гумовими кийками, при цьому керівник установи давав вказівки підлеглим щодо черговості ударів. На ніч побитого засудженого прикували наручниками до металевої решітки вікна на висоті приблизно 1,7 метра. О 6.30 ранку чоловік помер. На тілі загиблого тілесні ушкодження утворилися внаслідок не менше 65-ти ударів.

Десятеро обвинувачених, серед яких начальник колонії, були приятнуті до кримінальної відповідальності. Їх звинувачували у перевищенні службових повноважень групою осіб, що супроводжувалось насильством.

У 2015 році суддя Маневицького райсуду Волинської області Микола Покидюк виніс вирок у цій справі.

Оперуповноважений, який вдарив засудженого в живіт, був засуджений до 7 років позбавлення волі. Ексначальник колонії, який у суді начебто розкаявся, — до 4 років. Обидва були затримані у 2011-му і утримувалися СІЗО близько півтора роки, поки їм не пом’якшили запобіжні заходи.

Решта восьмеро отримали умовні строки. Головним чинником, що дозволив судді Покидюку звільнити засуджених від відбування покарання з випробуванням, були їхні позитивні характеристики за місцем проживання, роботи і утримання малолітніх дітей.

У червні 2016-го апеляційний суд пом‘якшив оперуповноваженому покарання — перекваліфікував дії з ч.3 на ч.2 ст.365 ККУ, призначив 5 років замість 7 і звільнив чоловіка від відбуття покарання з іспитовим строком. Суд врахував доводи захисту про те, що судмедедекспертиза не вказує однозначно, що саме від удару обвинуваченого утворився забій підшлункової залози (у висновку написано тільки, що «не виключена можливість їх утворення у результаті одного контакту з тупим твердим предметом»).

У січні 2019-го Верховний суд рішення апеляції скасував, задовольнивши скаргу прокурора, який вважав умовне покарання надто м’яким.

Верховний суд вказав на невмотивованість рішення. Звільнення всіх дев’ятьох засуджених від відбування покарання з випробуванням лише на підставі позитивних характеристик за місцем проживання, роботи і утримання дітей вважалося недостатнім. Суд також зазначав, що ексначальнику колонії призначено надто м’яке покарання, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів.

При повторному розгляді в апеляції прокурор просив обвинуваченим від 4 до 9 років в’язниці, але водночас зі звільненням їх від відбуття покарання у зв’язку із закінченням строків давності. З моменту вчинення інкримінованих злочинів минуло більше 10 років. Засуджені та їх адвокати підтримували скаргу прокурора в частині звільнення їх від покарання.

Але Рівненський апеляційний суд сам розв’язувати проблему не захотів і передав справу до першої інстанції. Це вдалося зробити, скасувавши вирок першої інстанції через порушення таємниці нарадчої кімнати. Про це не вказувала у засіданні жодна зі сторін і це ні разу не обговорювалося у засіданнях протягом більше 5 років, коли справа переглядалася у судах різних інстанцій.

Читайте також: Перший стріляв по ворогу: волинянина у Києві нагородили медаллю

Виявилося, що в період перебування у нарадчій кімнаті суддя Миколи Покидюк виніс ухвалу у цивільній справі і постанову у справі про адміністративні правопорушення, яка була розглянута за участю особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності.

Порушення таємниці нарадчої кімнати не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Але може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в разі, коли воно перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Апеляційний суд вирішив, що це саме той випадок.

Скасувавши таким чином вирок, апеляційний суд позбавив себе можливості перевірки інших доводів апеляційних скарг.

Тепер із висновками апеляційного і Верховного судів, а також звільненням обвинувачених за строками давності має розбиратися суд першої інстанції.

Читайте головні новини Волині та України також на нашій сторінці у Facebook